Діти та вагітність

«Заборонила подрузі приходити в гості — мене дратує її дитина»

Наш колумніст відверто написала на дуже особисте і непросту тему.

«Запретила подруге приходить в гости — меня бесит ее ребенок»

«Не знаю, хто придумав, що якщо сидиш в декреті, то тобі нема чим зайнятися, і треба йти до тебе в гості. Бажано прямо напрошуватися і ломитися. Ідеально — якщо натовпом. Купою народу, з такими ж дітьми і подругами. Мовляв, і посидимо, поговоримо, і болячками обміняємося. Так-так. Вітрянку, наприклад, прийнято передавати з рук у руки»: від дитини до дитини. Багато хто навіть у соцмережах радісно повідомляють, що їхні чадушко захворіло, і вони готові прийти і заразити вашого малюка. Але самий жах, коли знайомі матусі пишуть, що «вдома дитина замучив, давай ми до тебе в гості прийдемо — діти пограють, а ми развеемся».

Так було і зі мною. Вірніше, зі мною і з однією моєю подругою. Колись ми разом вчилися, потім працювали, пізніше з різницею в три роки стали мамами. І — почалося! З перших днів після мого повернення з пологового будинку Наташа стала шукати можливості для зустрічей. То вона хотіла подивитися на дитину, допомогти з домашніми справами, то привітати з першою значимою датою. І все б нічого. І навіть здорово, якщо б не її дочка. Ані на той момент було три роки. Здавалося б, досить доросла дитина. Але вела себе дівчинка так, що залишити її одну неможливо було ні на хвилину. Крім того, що дитино гучно грала, поки моя дочка спала (причому від прохання поводитися тихіше шуму ставало ще більше), вона ще й робила відверті капості.

Наприклад, одного разу Ганна залишилася в одній кімнаті з донькою, ми були на кухні. Раптом чую, дочка нестямно кричить! Влітаю в кімнату і бачу: Аня стоїть біля ліжечка і — начебто — колише мою дитину, примовляючи: «Тихіше, тихіше, малятко», при цьому тримаючи мою доньку за пальчики. Я спочатку зраділа такій турботі, а потім до мене дійшло — Аня не просто тримає руку, а буквально викручує палець моєї крихті! Чи варто говорити, що я буквально оскаженіла?

Далі — більше. Дівчатка росли, і подруга все наполегливіше намагалася їх подружити, все частіше припрошуючи мене прийняти їх у гості. При цьому Наташу зовсім не хвилювало, що її дитина може бути хворий (постійні соплі) або веде себе неадекватно.

«Запретила подруге приходить в гости — меня бесит ее ребенок»

У моїй квартирі Аня постійно розкидала і ламала іграшки, носилася по кімнатах, забиралася з ногами на подушки (!), несамовито волала, опрокидывала тарілки з їжею, а головне — постійно провокувала мою дочку. Спочатку забирає в неї іграшки, а потім науськивая з приводу будь-яких подій. Неодноразово я чула, як дочка подруги буквально розхитувала психіку мого дитини розмовами типу: «А мені недавно купили ляльку, а таку тобі ніколи не бачити, тому що тебе не люблять», «Я — красива, а ти — ні!» і — самий апофеоз (коли ми кудись збиралися): «Я передумала йти, я не хочу, і ти теж будеш». Зрозуміло, що моя дочка тут же починала плакати, тому що їй хочеться піти!

Цікаво, що подруга цього ніби не помічала, а якщо й помічала, жартувала, що «це ж діти», «все поправимо» і «їм просто потрібно звикнути один до одного, нехай ще поспілкуються».

У підсумку ситуація дійшла до межі. Я зрозуміла, що від цієї дитини я втомлююся так, ніби на мені орали. З мене ніби висмоктують енергію. І вирішила — не хочу бачити в гостях Наташу, якщо з неї буде донька. І ніхто мене не переконає, що це неправильно, ганебно або некоректно! Повірте, діти — ті ще монстри і маніпулятори. І коли ми про це забуваємо, вони радісно і самовіддано влазять на шию і псують життя не тільки нам, але і близьким».

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button