Як насправді знімали серіал «Заступники»
Дія серіалу розгортається в 60-х роках. В основі сюжету — реальні судові справи, в інтер’єрах — меблі з барахолок.
В центрі історії-молодий амбітний адвокат Ніна Метлицкая (актриса Марі Ворожи). Їй випадає шанс перевестися з невеликий юридичної консультації в далекому Підмосков’ї Філія № 1 — найсильніше адвокатське бюро Радянського Союзу.
— Сценарій заснований на реальних судових процесах знаменитих радянських адвокатів, — розповідає режисер Володимир Котт. — Весь матеріал ми серйозно опрацьовували в процесі створення сценарію. Кримінальні справи залишалися в недоторканності, але, оскільки кіно у нас не документальне, що в сюжет додавали, щоб виділити драматургію, героїв і перетворити сухий язик стенограм в художній твір. Ми повторили в серіалі гучний процес над групою радянських дисидентів, які в серпні 1968 року вийшли на Червону площу і протестували проти введення військ у Чехословаччину. У нас є справи політичні, пов’язані з каральною психіатрією, з тими абсолютно неправосудними рішеннями, які приймала прокуратура. В цілому це історія про те, як маленька дівчинка в особі Ніни почала ламати систему, причому робила це зсередини. Вона на блакитному оці говорила в суді, що в Кримінальному кодексі є стаття про те, що можна внести заставу за підзахисного, і він вийде на свободу. Застава дійсно був прописаний, але ніколи не застосовувався. Наша Ніна вишукує шляхи, докопується до всіх спірних моментів і озвучує їх.
Якщо на початку серіалу вона говорить наївно, висуває абсолютно недоречні з точки зору суду претензії до правди, то потім поступово у неї відбувається професійна деформація. Ніна дорослішає, перестає бути відмінницею, стає зрілим адвокатом. Як не дивно, на процесах того часу люди говорили саме так, тому що суди були громадськими. Якщо ви прочитаєте стенограму процесу над Бродським, то побачите, що це як раз той випадок. Тому і ми в серіалі пішли по шляху живої мови, а не офіційною.
Роль головної героїні у «Заступниках» виконала актриса Марі Ворожи. Вибір припав саме на неї, в тому числі і з-за особливого тембру голосу.
— Марі затвердили відразу після перших проб, — каже Володимир Котт. — Мені потрібно було знайти актрису, яка поєднувала б у собі ніжність і одночасно жорсткість. В ній присутня ця неоднозначність в обличчі і в тому, як вона говорить. Суд — це в першу чергу завжди текст. В кінці кожної серії є фінальна мова, вона повинна звучати як поема, тому нам важливий був тембр голосу. У Марі він особливий, специфічний: вона не ковтає слова та літери, а ретельно вимовляє. Ще одна з причин, чому ми зупинилися саме на ній: у Марі абсолютно несучасні обличчя і очі. Так, можна було взяти модну артистку, але нам не хотілося робити такого адвоката.
Дія серіалу відбувається в Москві і Грузії, однак насправді зйомки йшли не тільки в столиці і Тбілісі, але і в Мінську і Підмосков’ї.
— Ми перетворювали Мінська до Москви, бо там набагато простіше перекрити вулицю, якщо це потрібно, — розповідає художник-постановник Ольга Соколова. — Будували там високі паркани, ставили кіоски, самі вручну малювали плакати, адже тоді було багато вуличних афіш. Зараз дуже складно знайти якісь автентичні локації, скрізь вставлені сучасні склопакети, їх доводилося закладати — спочатку заклеювати скотчем, потім рейками, а далі художник це фактурил, щоб створити ілюзію старої рами. Вся наша команда збирала реквізит по барахолкам, складів, будь-то меблі 60-х і 70-х років ми купували по оголошеннях і приводили в порядок, адже речі повинні виглядати в кадрі відповідно епосі, але бути не старими, а нібито новими. Дрібний реквізит: посуд, ручки, годинники — все це теж було справжнім. Як і машини «Волга», «Москвич». Їх не так просто знайти, бо транспорту того часу в хорошому стані і не переробленого небагато. Над костюмами працювала чудовий художник Катерина Дыминская. Одяг для виконавців головних ролей в основному відшивали, а для серії, де відбувається показ мод, ми зі свого боку вибудовували подіум з підсвічуванням, а Катя створювала цілу колекцію для манекенниць у стилістиці часу.
Щоб достовірно передати макіяж жінок 60-х років, художник по гриму Олена Апанасевич опитувала знайомих, чия молодість припала на цей період.
– У нас в якості прикладу були фотографії, але вони ж чорно-білі, на них не розрізнити кольорову гаму, тому багато фактів відновлювалися за спогадами людей з найближчого оточення, — каже Олена. — Наприклад, я цікавилася, який лак тоді був у моді, виявилося, що яскраво-червоний і перламутровий бузково-рожевий, такого ж кольору вибирали помаду і червоно-морквяну. А ось рум’янами жінки особливо не користувалися. У героїнь серіалу немає складного макіяжу. Найбільш технічно трудомістким виявилося перетворити двох хлопчаків у лисих і не стригти їх при цьому. Тут ми використовували пластичний грим. В цілому чоловіків гримували так, щоб вони не виглядали нафарбованими і сильно доглянутими.
«ЗАСТУПНИКИ»
Понеділок — четвер, 21:30, Перший канал
