Сама на фітнес, дитина з нянею. Кому від цього погано?
Розчинитися з материнстві або зберегти колишній спосіб життя: як правильно?
“Не зациклюйся на дитину! Знайди час для себе!” – все частіше радять психологи сучасним мамам, які важче переживають обмеження після народження малюка, ніж це було 15-20 років тому. А ось психолог Марина Мелія вважає, що “посунутися” у своїх звичках заради потреб дитини – корисно для його майбутнього. Хто правий?
З’являється все більше батьків, у яких пріоритети, незважаючи на народження дитини, залишаються незмінними: це індивідуальний успіх і самореалізація. Тон тут задають забезпечені сім’ї, де мами все частіше передають дітей нянькам, а самі будують кар’єру, насолоджуються життям світської, посилено займаються фітнесом, чоловіка супроводжують у поїздках.
Нові віяння розносяться швидко, як вірус, і починають визначати те, як ми будуємо сім’ї і ростимо своїх дітей. Я б виділила чотири головних тренду, або культу, — молодості, успіху, комфорту і споживання.
Наче й не народжувала!
Молодість, краса і сила цінувалися у всі часи. Але сьогодні культ молодості зведений в абсолют, а прагнення відповідати картинці з журналу затьмарює все.
Нам вселяють, що світ належить молодим, що старіти непристойно. Бути здоровим і привабливим не тільки правильно, але й престижно. Молодість і презентабельна зовнішність сприймаються як один з компонентів успіху. Що б не відбувалося в твоєму житті, треба залишатися молодим, енергійним, мобільним — ні грама зайвої ваги, ні зморщечки, ні сивого волоса.
Культ молодості проник і в сферу материнства. Якщо раніше мати асоціювалася з образом мадонни — ніжною, м’якою, теплою, навіть дебелої (адже вона джерело харчування для немовляти, джерело життя), то сьогодні головне — не злитися з цим образом, а бути тонкою, дзвінкою, молодий незалежно від того, у скільки років ти народила. Мами підлітків хочуть виглядати їх сестрами, а мами малюків — такими ж, якими були до вагітності.
В основі такої зацикленості на собі і нав’язливого бажання вічної молодості лежать наші страхи: від тих, що на поверхні (“мною перестануть захоплюватися”, “чоловік розлюбить, якщо у мене фігура зіпсується”), до екзистенціальних — страху старості і смерті. Заперечуючи свій вік, ми не приймаємо себе, изводим дієтами і тренуваннями, не шкодуємо часу і грошей на все нові оздоровчі і омолоджуючі процедури. Досконале тіло стає надцінністю, а інші цілі й інтереси відходять на другий план.
Турбота про себе перетворюється на одержимість: мама відразу після пологів витрачає сили не стільки на малюка, скільки на підтримку своєї краси — фітнес, курорти, здорове харчування. І тут вже не до дитини: ще не встигнувши стати для мами “центром Всесвіту”, він вже витіснений на периферію її свідомості.
Все має бути супер!
Суть ще одного модного тренду можна сформулювати так: “Все має бути супер!” Ми прагнемо все встигнути, не відстати від інших. Якщо модно займатися тріатлоном — будемо займатися ним, а також йогою, мовами, будемо відвідувати бієнале сучасного мистецтва і оперні прем’єри. Я — молода й струнка, чоловік — успішний, будинок — гарний, машина — престижна, відпочинок у найкращих готелях.
В основі такої поведінки часом лежить потреба у схваленні і захопленні, надчутливість до оцінок оточуючих. Ми повинні бути досконалими, а все, що нас оточує, — найкращим.
Дитина — теж атрибут успіху. Так, дитина має бути, але він повинен бути ідеальним: красивим, здоровим, розвиненим — “попереду планети всієї”. Тоді його можна показати гостям — і піти. Дитина сприймається як амбіційний проект, а якщо проект виявляється не дуже успішним, і малюк не вписується в намальована нашою уявою гламурну картинку, ми намагаємося не акцентувати на ньому увагу — він, звичайно, є, але його ніби й немає.
В одній заможній родині народився хлопчик з великим рідною плямою на обличчі. Мама з татом тут же “заслали” його до своїх батьків. Самі продовжують жити і працювати в Москві і раз на два тижні відвідують сина, щоб перевірити, як він росте і розвивається. При цьому вони живуть на своїй половині будинку, малюка їм приносить “чергова” няня.
Вони нікому не показують хлопчика — соромляться його нестачі. Виправити дефект можливо, але тільки коли дитина підросте. А до тих пір, на думку батьків, не варто з’являтися з ним на людях. Малюка фактично не взяли у сім’ю як свого тільки тому, що своєю недосконалістю він кидає тінь на образ досконалої і у всьому ідеальною мами.
Не втратити в комфорті
Молодість, успіх… Наступним в цьому ланцюжку стоїть слово “комфорт”.
Життя і правда стає все комфортніше. Це стосується всіх сфер: і побуту, і роботи, і відносин. Ми вмикаємо телевізор, не встаючи з дивана, вибираємо і отримуємо товари, не виходячи з дому.
Ми не готові ускладнювати собі життя, не хочемо витрачати сили, фізичні і душевні, навіть якщо справа стосується найважливішого для нас — сім’ї і дітей. У моді і “комфортний” шлюб: вільний, “полегшений”, “розважальний”, не обтяжений відповідальністю, “битовухою”: партнери разом проводять час, не обмежуючи свободи один одного.
Рівень домашньої навантаження, яку ми готові терпіти, помітно знизився. Це і зрозуміло: дуже багато можна перекласти на побутову техніку або помічницю по господарству. Мамам вже давно не треба самим прати пелюшки і протирати овочеве пюре. Здається, що вільний час можна з подвоєною енергією присвятити дитині, але і тут спрацьовує наш “регулятор та лічильник зусиль”.
З появою дитини в житті родини нічого не повинно змінитися. Той же ритм, ті ж переваги, поїздки, розваги. Якщо раніше материнство сприймалося як важкий, але радісна праця, що передбачає певні (іноді дуже серйозні) самообмеження, то сьогодні ми нічого не хочемо втрачати, не готові ні від чого відмовлятися.
Народження дитини — не привід знижувати якість життя матері. У тому, що стосується комфорту, — ні кроку назад, не поступимося ні п’яді. Годувати грудьми — складно, спати з дитиною в одній кімнаті — втомлює. А ще діти писав, вередують, хворіють… Значить, ми віддамо дитину на піклування няні, яка позбавить нас від всіх турбот.
Займатися дитиною – означає забезпечувати його
Скільки б ми не скаржилися на життя, не можна не визнати, що матеріальне благополуччя росте рік від року. Ми перетворюємось у суспільство, де панує культ речей, і дитина з народження потрапляє в цю середу тотального достатку.
Зараз у продажу можна знайти стільки всього для догляду за дитиною, скільки нам і не снилося років двадцять тому: кількість одних тільки “предметів першої необхідності” просто зашкалює. Ми хочемо, щоб у малюка з пелюшок все було, як на картинці: іграшки, меблі, одяг, няня, лікар, масажист.
У дитини неодмінно повинна бути окрема кімната, нам не обов’язково його чути і бачити — для цього є рація і відеокамера. Нам не потрібно бігти до нього, щоб заспокоїти: є спеціальні іграшки-развлекушки, які самі розважають, брязкальця, які самі гримлять, качалки, які самі укачивают…
Сьогодні для багатьох “думати про дітей” — значить витрачати на них гроші, а любов до дитини виражається в покупці чого?нового. І замість того, щоб бути поряд з малюком, мама роз’їжджає по магазинах і купує, купує, купує… При цьому вона абсолютно впевнена, що так займається дитиною.
У успішної ділової жінки багато років не було дітей. І ось, нарешті, малюк з’явився на світ. Мама його шалено любить і турбується про його здоров’я. Вона хоче, щоб усе в його дитячій було з екологічно чистих матеріалів, і тому весь свій час витрачає на магазини: купує еко-іграшки, еко-підгузники з чистої бавовни, рушники, виготовлені з екзотичної трави, вирощеної в горах Тибету і зібраної вручну, і взагалі всі “еко”, “біо” та “органік”.
Вона так глибоко занурилася в ці клопоти, що вони затулили від неї самої дитини. Знайомі та родичі захоплюються: “Яка турботлива мама!” А малюком — таким улюбленим, довгоочікуваним, вистражданим — займаються няні.
Полегшене материнство
Ми описали звички молодих людей, які сьогодні стають батькам, – їх прагнення до підтримання молодості, успіху, комфорту і матеріального благополуччя. Але виявляється, дитина погано вписується в цю картину світу. У результаті виникла нова модель материнства, яке я називаю полегшеним. Вона передбачає, що дитина, що народилася в благополучній сім’ї, не займає в житті мами “покладеного” йому місця — мама фактично усувається від немовляти, передає його в треті руки.
Це призводить до того, що у мами не прокидається материнський інстинкт, а у дитини не формується прихильність, і вони залишаються ніби чужими людьми.
І справа не в тому, що мама-лиходійка зовсім не думає про дитину, а тато нічого не помічає або просто закриває на все очі. Навпаки, батьки щиро зацікавлені в тому, щоб виростити здорових, розумних, успішних дітей. Вони готові дати їм все — тільки не самих себе. Але чому? Тому, що “сьогодні всі так роблять”.
Треба визнати, що для нас природно діяти з оглядкою на думку оточуючих. Щоб йому протистояти, потрібні певні зусилля. Так багато хто починає “плисти за течією” — в руслі нових суспільних трендів. Полегшене материнство стає нормою життя, особливо у сім’ях з великим достатком, і нікого вже не дивує. Більше того, ця тенденція поступово поширюється на всі верстви суспільства — різниця тільки в масштабах, “в дозуванні”.
Як розставити пріоритети, щоб не постраждали відносини з дитиною
Але, слідуючи моді, ми позбавляємо дитину самого необхідного — безпосереднього контакту з нами, батьками. Крихітка чіпляється за нас, пищить, кричить, намагається сказати, що ми потрібні йому прямо зараз, а ми не хочемо чути, впевнені в тому, що наш час ще не настав і наша головна роль — попереду.
Але якщо б ми чітко розуміли, чим нам загрожує таке легковажність, ми напевно діяли б по-іншому. Ми погано уявляємо, якими важкими наслідками обертається полегшене материнство. Коли ми захочемо, нарешті, надолужити згаяне, стати для малюка дійсно близькими, рідними людьми, наша роль для нього вже не буде такою значущою.
І може вийти як у відомому вислові — “скупий платить двічі”: поки малюк був зовсім крихітним, ми шкодували себе, економили сили і час, перекладаючи турботу про нього на інших, а коли підріс, готові на все, лише б заповнити “упущену вигоду”. Питання в тому, чи вдасться це, і якщо так, то якою ціною.
Мені все частіше доводиться бачити, як багато батьків змушені бігати з дітьми за фахівцям, викладати чималі суми, витрачати сили і нерви, щоб впоратися з проблемами, витоки яких — у дитинстві.
Чи означає це, що ми повинні відмовитися від тих благ, які дає нам сучасне життя: від комфорту, можливості добре виглядати, бути успішними? Звичайно, немає. Але на якийсь період ієрархію цінностей можна переглянути і перерозподілити свій час, сили та енергію.
Треба вирішити, що для нас важливіше, більш значуща. Уявімо, що ми кладемо на одну чашу ваг щотижневі вечірки (не можна порушувати традицію!) і заняття у фітнес-клубі (а як інакше позбутися від зайвих трьох кілограмів і п’яти сантиметрів в талії?), а на іншу — майбутнє своєї дитини: його взаємини з нами, з друзями, з вчителями і однокласниками, його самооцінку, інтерес до життя, цілеспрямованість. І якщо для нас важливіше дитина, значить, треба постаратися перенести центр тяжіння зі свого “Я” на іншого — маленької людини, який зараз так в нас потребує.
“Перевантажує” своє життя сьогодні, проявляючи материнську самовідданість протягом першого року після народження малюка, ми полегшуємо її собі в майбутньому, на багато років вперед.