Різне

Звідки у койота хитрість і інші індійські казки

Откуда у койота хитрость и другие индейские сказки

У пору мого дитинства індіанці були неймовірно популярні. Ми грали в індіанців, читали про них, вбиралися у відповідні костюми на новорічні ранки (так, в тому числі і я) і, звичайно, обговорювали всілякі фільми про червоношкірих. Коли я вчилася в молодших класах, на екрани якраз вийшла картина Андрія Ростоцького «Звіробій». Вже не знаю, скільки разів я дивилася цю стрічку. Як відомо, кіно знято за однойменним романом Джеймса Фенімора Купера. Однак непоганими авторами були й самі індіанці. Їхні казки – це просто криниця життєвої мудрості.

Звідки у койота хитрість

Спочатку, коли світ був ще молодий, усі звірі були однаково сильними. Але одного разу Творець (назвемо його так) звелів людині:
– Зроби луки зі стрілами різного розміру. Найбільший лук і стріли віддай того звіра, який буде найсильнішим, а найменший – самому слабкому.

Напередодні того дня, коли чоловік мав роздати зброю, койот задумав перехитрити всіх і вирішив не спати, щоб першим дістати заповітний великий лук. Він, як міг, опирався сну, але все виявилося марно: койот заснув так міцно, що прокинувся самим останнім. В той момент людина вже подарував цибулю навіть жабі. Однак самий маленький цибулю і самі маленькі стріли залишилися. Коли чоловік запитав, кого ж він пропустив, звірі привели до нього койота.

Коли людина вручив койоту самий маленький цибулю, звірі зареготали. А ось людині стало дуже шкода койота. І він замовив слівце перед Творцем. Той пішов на поступку і в якості втішного призу нагородив койота хитрістю.

Рвана щека

Жив на світі один індіанець, у якого була дуже гарна дочка. Багато красиві і багаті юнаки сваталися до дівчини, але вона всім відмовляла. Коли батько запитав у доньки, чи довго ще це триватиме, та відповіла:
– Сонце заборонив мені виходити заміж. Воно сказало, що я належу тільки йому. А якщо я ослушаюсь, Сонце обіцяв покарати мене.

В цьому ж племені жив дуже бідний молодий чоловік. Крім того, що у хлопця нічого не було за душею, на його обличчі «красувався» потворний шрам. Тому, власне, його і прозвали Рвана щока. Як-то раз над Рваною щокою пожартували приятелі: мовляв, є одна красуня, яку вже всі чоловіки в окрузі пропонували свої руку і серце. «Може, тобі теж спробувати?» – зареготали жартівники. Але Рвана щока не здригнувся і рушив до дівчини.

Красуня заявила, що не проти вийти заміж, але Сонце заборонив їй це робити.
– Якщо ти дійдеш до Сонця і запитаєш у нього дозволу, я вийду за тебе, – сказала дівчина. – Але в якості доказу того, що ти дійсно побував у Сонця, ти повинен повернутися без цього шраму на обличчі.

Юнакові нічого не залишалося, як піти до Сонця. Сносив кілька пар взуття, він нарешті знайшов будинок Сонця. Однак озвучити своє прохання бідняк відразу не зважився. Кілька днів він прожив у Сонця. Щоранку він ходив на полювання разом з єдиним сином Сонця, Ранкової Зіркою. Під час чергової полювання юнак врятував Ранкову Зірку від нападу хижих птахів. І тоді Сонце запитало, що молодий чоловік хотів би отримати в нагороду.

У рідне плем’я юнак повернувся в багатому одязі, без шраму на щоці і з даром лікування, яким його нагородив Сонце. Незабаром красуня і Рвана щока одружилися. Вони прожили довге і щасливе життя, виростили дітей і онуків і жодного разу не захворіли.

Тямущий кролик

Одного разу кролик сидів у кущах і ласував ягодами. Раптом бачить: на нього біжить койот. Зайчик злякався і сховався в свою нору. Однак койот влізти в нору не зміг. Тільки лапу просунув всередину і почав рити землю. Ще трохи і койот дістався б до кролика. Але кролик виявився тямущим.
– Усі до мене! – закричав вухатий, який, звичайно, сидів у норі один. – Койот до нас в будинок сунув лапу. Зараз ми його зловимо! Хапай лапу!

Кролик схопив лапу койота і знову загорланил:
– Тримай міцніше! А тепер ріж йому лапу!

Койот висмикнув лапу з нори і пустився навтьоки. Він довго біг: боявся, що за ним женеться ціла юрба звірів, з яким розмовляв кролик.

«Помста» індіанця

В особливо голодні роки індіанці, виснажені голодом, нерідко навідувалися до будинку білих. Одного разу один з голодних індіанців зайшов у будинок білої сім’ї і попросив їжі. Але господиня оселі відповіла непроханому гостю, що їй нема чим годувати навіть власних дітей. Індіанець пішов ні з чим.

А жінка незабаром дуже пошкодувала про те, що відмовила індіанцю. Він згадала, що чоловік говорив їй про мстивості червоношкірих. З жахом вона почала чекати повернення індіанця. І той справді з’явився через кілька днів. Він виглядав ще гірше, ніж раніше. В руках у нього був мішок. Гість поклав мішок до ніг господині і сказав:
– Візьми. Тут сушена оленина. Нагодуй своїх дітей.

Син орла

В одній індіанської сім’ї ріс син. Але мати весь час дратував плач хлопчика. Одного разу, не витримавши, жінка виставила дитину на вулицю. У цей момент по небу пролітав орел і забрав хлопчика собою. Багато днів батьки та члени племені розшукували зниклого. Лише через кілька тижнів дитину нарешті виявили в печері орла. Хлопчик обросла пір’ям, а його очі стали жовтими. Разом з іншими орлятами він, побачивши людей, забився в найдальший куток печери. Однак орел виявився більш дружелюбний. Він сказав:
– Ви можете забрати хлопчика. На чотири дні замкніть його в окремому приміщенні, забезпечивши їжею і питвом. Якщо за цей час ви ні разу не подивіться на нього, він знову стане схожий на людину. Але якщо не вытерпите, він остаточно перетворитися в орла.

Батьки зробили так, як велів їм орел. Однак жінка була дуже цікава і всякий раз намагалася відкрити двері і подивитись на хлопчика. На щастя, чоловік її зупиняв. Але в останню ніч мати потайки прокралася в кімнату, де знаходився її син, і заглянула таки в шпаринку. В ту ж мить двері відчинилися, і звідти вилетів молодий орел.

Розгніваний батько закричав на дружину:
– Це ти винна! Тепер у орла буде ще один син, а у нас – ні одного!

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button