«Моїй дитині потрібніше»: сестра віднімає у мене спадщину
Кажуть, самі жорсткі суперечки і сварки бувають із-за грошей. І подвійно страшно, якщо гроші ділять близькі родичі.
За статистикою, родинні суперечки з приводу спадщини становлять левову частку всіх звернень до юристів. Причому за кожним таким справою стоїть чиясь особиста біль, велика чи маленька трагедія, сльози. Ми публікуємо історію нашої читачки, яка знаходиться в процесі судових спорів за спадщину, та ще й з рідною сестрою, а вірніше, з її дитиною.
«Кілька років тому наші батьки померли — спершу батько, буквально через кілька місяців згоріла мама. У них були невеликий, але міцний будинок в селі, земельна ділянка, техніка. Весь цей час жила з мамою і татом, допомагала, підтримувала, доглядала. Сестра ж вийшла заміж і поїхала в сусіднє село, особливо не піклуючись, як без неї будуть наші близькі. Похорон теж лягли на мої плечі. Але тоді про це не думалося. Я просто робила все, що має.
Через рік після смерті батьків зустріла хорошого чоловіка, вийшла за нього заміж, поїхала в місто. Сільський будинок ми відвідували тепер час від часу, проте повністю його не кидали. Все ж рідні стіни. Сестра теж приїздила. Причому, навпаки, все частіше і частіше. Казала, що сумує; те, що хоче показати дідівський будинок дитини…
Я була не проти. Про спадщину, яке ми на той момент так і не оформили, ніхто не згадував. Чомусь зволікали з документами та й, якщо чесно, я все думала, що, крім мене, сільська «развалюшка» нікому не потрібна. Так і було, поки у селі не знайшовся підприємець, який почав викуповувати землі під будівництво мисливської бази. Гроші пропонував непогані, хоча, звичайно, відразу говорив, що всі будинки знесе. Мотлох йому не потрібно.
Прийшов бізнесмен і до мене. Довго торгувався. Назвав хорошу ціну, а потім запитав, чи оформлений будинок. Я розповіла, що документи не зроблені, але найближчим часом ми ними займемося, і проблем не буде.
Яке ж було моє здивування, коли, поговоривши з сестрою, я почула, що вона вважає, що оформляти спадщину потрібно не на нас з нею (як на дітей і, отже, найближчих родичів покійних), а на неї та її сина. Пояснення просте: сестра розлучається з чоловіком, її доходи набагато менші моїх, і взагалі «так буде чесніше».
Тобто, за її словами, я повинна добровільно відмовитися від спадщини на користь її дитини.
Спочатку я подумала, що сестра жартує, але потім зрозуміла, що справа серйозна і вона говорить конкретно. Спробувала відмовитися. Почала сперечатися і навіть розплакалася. Сестра стояла на своєму і навіть почала припугивать, що знайде людей, які зі мною розберуться. Чесно? Я злякалася!
Так тривало кілька тижнів: покупець чекав нашого рішення, а ми лаялися.
Пізніше я поїхала в місто, а ще через місяць дізналася від знайомих, що сестра намагається підробити документи на будинок (і при цьому запевняє, що я нібито не виходжу на зв’язок і пропала без вісті).
І знову сльози, шок і нерозуміння.
Невже гроші (нехай і чималі) можуть так змінити людину, буквально выдрав з нього всі найкращі якості?
Варіант про те, щоб залишити мені хоча б 1/3-ту частину, моя родичка теж не розглядає. На всі пропозиції відповідає категорично: «Ні! Я тобі нічого дарувати не збираюся! Моїй дитині це потрібніше».
Зараз ми з сестрою не розмовляємо. Спадщина все ще не оформлено. Правда, і криза, а потім самоізоляція трохи заморозили будівництво, так що час, щоб подумати, як бути далі, у нас ще є…»
Коли матеріал вже був готовий до публікації, Наталя знову зателефонувала в редакцію. За її словами, тепер сестра зайняла нову позицію: все спілкування і негатив вона виливає через племінника. Хлопець-підліток регулярно пише рідній тітці SMS і голосові повідомлення і то слізно благає її відписати свою частку, то відверто загрожує.
«До такого я точно не була готова і, швидше за все, скоро просто зламаюсь», — заплакала дівчина в кінці нашої розмови.
Чесно, ми теж розгубилися. Що порадити нашій читачці? Як краще вчинити в такій ситуації? Рішення, звичайно, тільки за Наталею.