Діти та вагітність

«Здаю гроші в школі за однокласницю сина — мені її шкода»

Колумніст Wday.ru розповіла, що робить це потай, щоб інші батьки не дізналися. А от мамі самої дівчинки, схоже, все одно, що її дочка обділена усіма радощами позакласної життя.

Другий рік я перебуваю в батьківському комітеті сина. Моя роль тут «інформаційно-організаційна», а також «компромісна»: я завжди намагаюся пом’якшувати неминучі конфлікти між батьками і комітетом. Але цю ситуацію в глухий кут завела сама. І тепер ламаю голову, як її вирішити.

У нас в класі є одна дівчинка, чия мама — єдина з усіх — не здає гроші ні на що. Зараз залишимо суперечки про те, що школа повинна, а що не повинна. Є факт: предмети гігієни, вода, інші матеріали, подарунки вчителям і дітям на Новий рік з повітря не з’являються. На це доводиться збирати гроші. Всі витрати обговорюються, узгоджуються з усім класом, звітність на вимогу — диктатури, на щастя, немає.

«Сдаю деньги в школе за одноклассницу сына — мне ее жалко»

Але! Повернуся до цієї мамі. У нас в класі вчиться її молодша донька. Старша зараз в шостому, і наша вчителька добре знає цю сім’ю. Малозабезпеченими їх не назвеш, звичайна родина, не багатшими і не бідніший за інших. Гроші ж як не здавали за старшу, так і зараз не здають за молодшу. Принципово.

«Вам з цією мамою буде дуже складно спілкуватися», — попередила вчитель.

«Складно» не те слово. Вона не відповідає ні на чиї дзвінки, не реагує на повідомлення, на особисті повідомлення, не з’являється в школі (дівчата йдуть додому разом самі), не приходить на збори. Так що їй навіть не вийшло повідомити про збір коштів.

Всі ми дорослі люди і розуміємо, що дитина не винна. Ні водою, ні туалетного паперу, ні іншим дівчинку ніхто не обділяв і не збирався. Ніхто не садив її в куточок на чаювання, мовляв, тобі тут нічого, раз гроші не здала. Я бачила такі ролики в інтернеті, на мій погляд, абсолютна дичину.

Каменем спотикання стали подарунки. Комітет запропонував купити їх із загальних грошей на всіх. Інші мами і тата категорично відмовилися. 25 їхніх голосів проти 3 наших.

Я сподівалася, що мама хоча б подумає залишити доньку в день свята вдома. На жаль. На щастя, крім подарунків від батьків були ще презенти від муніципальних депутатів. Тобто дитина пішов не з порожніми руками. Але це ж діти, вони починають розпаковувати подароване відразу. Звичайно, дівчинка побачила, що в неї не повний подарунок. Бачили б ви її очі…

Навесні почалися екскурсії. І знову вона не з нами. Ми на виїзд, вона — на уроки в паралельний клас. Або на групу подовженого дня.

«А чому Ксюша (ім’я змінено. — Прим. авт.) ще жодного разу з нами не їздила?» — запитували однокласники.

Ось що їм відповісти? Що ніхто з батьків не готовий вкладати гроші за чужу дитину? При цьому всі хочуть, щоб в учнів була насичена життя, і не згодні з-за однієї людини відмовлятися від позашкільних радощів. І тому всі одноголосно проголосували за свято на честь закінчення першого класу, на який не поїхав тільки… хто? Правильно. Ксенія. І знову погляд, яким вона проводжала ошатних однокласників, просто рвав душу на частини.

«Сдаю деньги в школе за одноклассницу сына — мне ее жалко»

Розпочався другий клас. Нічого не змінилося. Тільки тепер батьки вирішили, що, крім Нового року потрібні вітання на 23 лютого і 8 Березня. Ми знову запропонували купити подарунки та на Ксюшу. Інші знову відмовилися.

«Ви ще запропонуєте на екскурсії її за свій рахунок возити, — написала одна з мам. — Вони добре влаштувалися. Мій старший син навчається з їх старшою дівчинкою в одному класі. Там теж спочатку всі такі жалісливі були, думали, ну хіба мало, у батьків з грошима проблеми. А потім виявилося, що це просто звичайна поведінка».

Після такого спічу і мої колеги по батьківському комітету встали на бік більшості.

Поодинці переконати всіх батьків мені виявилося не під силу. Ті вперлися: була б малозабезпечена сім’я, і подарунки б не шкода було купити, і на екскурсію хоча б раз у рік скинутися. А тут… Як ти ставишся до всіх, так і до тебе. Раз вони ігнорують клас, так і власної дитини, чому ми повинні надходити інакше?

Але дівчинку-то шкода. І я знайшла тільки один вихід: купити їй подарунок за свій рахунок.

Так, я зробила так на обидва свята. Мовчки, нікому не сказавши. Подивилася, що купили іншим, замовила таке ж. Це технічно нескладно, адже мені організація свят привезла, вручила. Вчитель не в курсі наших розборок, це не його справа і не його проблеми. Тому питань ніхто і не ставив.

Чесно кажучи, я вже і на екскурсію дівчинку збиралася хоча б раз взяти з нами. «Пощастило», що розпочався карантин. Заощадила 500 рублів, які зараз зовсім не зайві.

Але чи правильно я роблю? З одного боку, дитина не обділений. З іншого — я чекала хоч якоїсь реакції від тієї мами. Ні, я це робила не за «спасибі», але мені було цікаво, відкриється «обман» чи ні. З її боку не було взагалі ніяких емоцій. Ніби так і повинно бути.

А що далі? Я не мільйонер, щоб продовжувати обдаровувати за свій рахунок чужої дитини. Знову залишити її без нічого? Але дівчисько дуже шкода — це справжня дискримінація, коли всім дарують подарунок, а їй — ні.

Поділилася з подругою. Та каже, що повинна соромитися її мама, яка поставила доньку в таке становище. Але мамі-то все одно. А мені ні.

Опитування

А що би ви зробили в такій ситуації?

Нічого. Я ж не її мама%Спробувала б зателефонувати мамі з телефону дочки, може, хоч так трубку візьме%Дівчинка і правда не винна, подарунками її не можна обділяти%Не стала б за неї гроші здавати. Нехай знає, яка в неї «гарна» мама%

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button