«Здаю гроші в школі за однокласницю сина — мені її шкода»
Колумніст Wday.ru розповіла, що робить це потай, щоб інші батьки не дізналися. А от мамі самої дівчинки, схоже, все одно, що її дочка обділена усіма радощами позакласної життя.
Другий рік я перебуваю в батьківському комітеті сина. Моя роль тут «інформаційно-організаційна», а також «компромісна»: я завжди намагаюся пом’якшувати неминучі конфлікти між батьками і комітетом. Але цю ситуацію в глухий кут завела сама. І тепер ламаю голову, як її вирішити.
У нас в класі є одна дівчинка, чия мама — єдина з усіх — не здає гроші ні на що. Зараз залишимо суперечки про те, що школа повинна, а що не повинна. Є факт: предмети гігієни, вода, інші матеріали, подарунки вчителям і дітям на Новий рік з повітря не з’являються. На це доводиться збирати гроші. Всі витрати обговорюються, узгоджуються з усім класом, звітність на вимогу — диктатури, на щастя, немає.
Але! Повернуся до цієї мамі. У нас в класі вчиться її молодша донька. Старша зараз в шостому, і наша вчителька добре знає цю сім’ю. Малозабезпеченими їх не назвеш, звичайна родина, не багатшими і не бідніший за інших. Гроші ж як не здавали за старшу, так і зараз не здають за молодшу. Принципово.
«Вам з цією мамою буде дуже складно спілкуватися», — попередила вчитель.
«Складно» не те слово. Вона не відповідає ні на чиї дзвінки, не реагує на повідомлення, на особисті повідомлення, не з’являється в школі (дівчата йдуть додому разом самі), не приходить на збори. Так що їй навіть не вийшло повідомити про збір коштів.
Всі ми дорослі люди і розуміємо, що дитина не винна. Ні водою, ні туалетного паперу, ні іншим дівчинку ніхто не обділяв і не збирався. Ніхто не садив її в куточок на чаювання, мовляв, тобі тут нічого, раз гроші не здала. Я бачила такі ролики в інтернеті, на мій погляд, абсолютна дичину.
Каменем спотикання стали подарунки. Комітет запропонував купити їх із загальних грошей на всіх. Інші мами і тата категорично відмовилися. 25 їхніх голосів проти 3 наших.
Я сподівалася, що мама хоча б подумає залишити доньку в день свята вдома. На жаль. На щастя, крім подарунків від батьків були ще презенти від муніципальних депутатів. Тобто дитина пішов не з порожніми руками. Але це ж діти, вони починають розпаковувати подароване відразу. Звичайно, дівчинка побачила, що в неї не повний подарунок. Бачили б ви її очі…
Навесні почалися екскурсії. І знову вона не з нами. Ми на виїзд, вона — на уроки в паралельний клас. Або на групу подовженого дня.
«А чому Ксюша (ім’я змінено. — Прим. авт.) ще жодного разу з нами не їздила?» — запитували однокласники.
Ось що їм відповісти? Що ніхто з батьків не готовий вкладати гроші за чужу дитину? При цьому всі хочуть, щоб в учнів була насичена життя, і не згодні з-за однієї людини відмовлятися від позашкільних радощів. І тому всі одноголосно проголосували за свято на честь закінчення першого класу, на який не поїхав тільки… хто? Правильно. Ксенія. І знову погляд, яким вона проводжала ошатних однокласників, просто рвав душу на частини.
Розпочався другий клас. Нічого не змінилося. Тільки тепер батьки вирішили, що, крім Нового року потрібні вітання на 23 лютого і 8 Березня. Ми знову запропонували купити подарунки та на Ксюшу. Інші знову відмовилися.
«Ви ще запропонуєте на екскурсії її за свій рахунок возити, — написала одна з мам. — Вони добре влаштувалися. Мій старший син навчається з їх старшою дівчинкою в одному класі. Там теж спочатку всі такі жалісливі були, думали, ну хіба мало, у батьків з грошима проблеми. А потім виявилося, що це просто звичайна поведінка».
Після такого спічу і мої колеги по батьківському комітету встали на бік більшості.
Поодинці переконати всіх батьків мені виявилося не під силу. Ті вперлися: була б малозабезпечена сім’я, і подарунки б не шкода було купити, і на екскурсію хоча б раз у рік скинутися. А тут… Як ти ставишся до всіх, так і до тебе. Раз вони ігнорують клас, так і власної дитини, чому ми повинні надходити інакше?
Але дівчинку-то шкода. І я знайшла тільки один вихід: купити їй подарунок за свій рахунок.
Так, я зробила так на обидва свята. Мовчки, нікому не сказавши. Подивилася, що купили іншим, замовила таке ж. Це технічно нескладно, адже мені організація свят привезла, вручила. Вчитель не в курсі наших розборок, це не його справа і не його проблеми. Тому питань ніхто і не ставив.
Чесно кажучи, я вже і на екскурсію дівчинку збиралася хоча б раз взяти з нами. «Пощастило», що розпочався карантин. Заощадила 500 рублів, які зараз зовсім не зайві.
Але чи правильно я роблю? З одного боку, дитина не обділений. З іншого — я чекала хоч якоїсь реакції від тієї мами. Ні, я це робила не за «спасибі», але мені було цікаво, відкриється «обман» чи ні. З її боку не було взагалі ніяких емоцій. Ніби так і повинно бути.
А що далі? Я не мільйонер, щоб продовжувати обдаровувати за свій рахунок чужої дитини. Знову залишити її без нічого? Але дівчисько дуже шкода — це справжня дискримінація, коли всім дарують подарунок, а їй — ні.
Поділилася з подругою. Та каже, що повинна соромитися її мама, яка поставила доньку в таке становище. Але мамі-то все одно. А мені ні.
Опитування
А що би ви зробили в такій ситуації?
Нічого. Я ж не її мама%Спробувала б зателефонувати мамі з телефону дочки, може, хоч так трубку візьме%Дівчинка і правда не винна, подарунками її не можна обділяти%Не стала б за неї гроші здавати. Нехай знає, яка в неї «гарна» мама%
Джерело