Здоров'я

Ви голите ноги або краситесь – для себе або тому, що так прийнято?

Як відрізнити своє бажання бути красивою від стандартів краси

Усі дівчата знають — краса вимагає жертв. Щоб наблизити свою зовнішність до соціально схвалюваної (адже людині дуже важливо отримувати схвалення), ми здійснюємо безліч дій, які диктують стандарти краси: наносимо макіяж і носимо незручне взуття, бриєм волосся і навіть робимо пластичні операції. Як зрозуміти: ти правда хочеш так доглядати за собою — чи дотримуєшся стереотипам і, може бути, навіть страждаєш від цього?


                         Вы бреете ноги или краситесь – для себя или потому, что так принято?

Стандарти краси нещадні. Вони не думають про твої бажання, зручність, почуттях і здоров’я.

Бажання — неважливі. Ти хочеш поїсти чого‑небудь смачного, щоб отримати енергію і задоволення? Ні в якому разі! Краще обмажься зволожуючим мусом з запахом шоколадного пирога, ванільного крему або полуничного джему. Терпи.

Зручність — неважливо. Ти відмовляєшся фарбувати вії, тому що не зможеш поплакати або потерти очі? Не хочеш носити вузьку спідницю і шпильки, тому що в них незручно ходити і бігати? Тобі некомфортно мати довге волосся, носити найтонші колготки, труси з двох вірьовок, впивающихся в попу, облягаючий одяг, світлий одяг, тісний одяг? Терпи.

Почуття — неважливі. Тобі боляче виривати сотні волосся в самих ніжних і чутливих місцях тіла? Ти втомилася від виснажливої пробіжки? Провела цілий день в незручному взутті і натерла мозолі? Терпи.

Здоров’я — неважливо. Дієти залишають твої м’язи, кістки, внутрішні органи без корисних речовин, підбори спотворюють ноги і спину, розрекламоване засіб для схуднення зневоднює тіло і б’є по нирках? Терпи і не скаржся.

І ти звикнеш, що так і повинно бути. Що заради краси можна і потрібно терпіти біль, прикрощів, страждання. Що це нормально — не звертати уваги на тіло, не дбати про його бажання, здоров’я та зручність, не слухати, чого воно хоче. Мучити його, знущатися над ним, вимагати від нього неможливого…

Я перечитала попередній абзац і зрозуміла: це ж тортури. Ось що я описала. Між іншим, міжнародне право забороняє тортури і будь-які жорстокі, нелюдські, що принижують гідність дії. Так не можна чинити з людьми. Ні з ким. Навіть зі злочинцями. А ми чинимо так самі з собою. Зі своїм тілом. Ми пытаем його. Навіщо?

Я роблю це для себе!

Ти можеш заперечити: “Я ходжу на підборах і фарбуюся, вищипують брови і видаляю волосся на ногах — для себе! Мені самій подобається і хочеться так робити — значить, це моє бажання”.

Як перевірити, чи справді бажання — твоє?

Уяви, що ти потрапила на безлюдний тропічний острів. Після корабельної аварії твої речі винесло на берег. Станеш ти робити те, що раніше робила “для себе”? Нагадаю: на острові немає людей — є тільки ти.

Ти точно будеш збирати фрукти або ловити рибу, щоб прогодуватися. Ти нарвеш гілок і побудуєш житло, щоб у ньому ночувати і ховатися від дощів. Ти помиєшся, щоб залишатися чистою. Ти одягнеш сандалі на плоскій підошві, щоб в разі небезпеки швидко втекти або залізти на пальму. Але станеш ти вищипувати брови? Фарбувати вії? Видаляти волосся на ногах? Носити підбори?

Уявити, що ти опинилася на острові, не дуже легко. Є й інший спосіб розділити “для себе” і “для інших”. Для себе ми робимо те, що робимо, коли знаходимося наодинці з собою.

Почалися канікули. Ти збираєшся весь день провести вдома: читати книги і дивитися кіно. Ти встаєш з ліжка. Ти накрасишь очі і губи або просто вмиєшся? Одягнеш туфлі на підборах або тапочки? Який одяг буде на тобі: зручна чи ні? Проста перевірка. І на багато чого відкриває очі, якщо бути чесною.


                         Вы бреете ноги или краситесь – для себя или потому, что так принято?

Чого потребує суспільство від жінок: стандарти краси

Ти можеш заперечити: “Але ж ми живемо не на безлюдному острові. Там я можу хоч голяка ходити. Ми живемо в суспільстві, тому повинні дотримуватися правила. Я ж не піду в школу в піжамі і тапочках, а в магазин — у водолазному костюмі. До того ж від чоловіків теж вимагають пристойно виглядати. При чому тут стандарти краси?”.

Ти права: є вимоги, які суспільство висуває до зовнішності і чоловіків, і жінок. Наприклад, носити одяг, який не бруднить оточуючих і відповідає ситуації. Якщо людина прийде влаштовуватися на роботу в домашньому халаті або в штанях, з яких відвалюється кірка бруду, його засудять, і неважливо, чоловік це чи жінка.

Проте є вимоги, які суспільство пред’являє лише до жінок. Це і є стандарти краси. Від чоловіків ніхто не вимагає:

  • виглядати як можна молодше, приховувати свій вік;
  • виглядати як можна стрункішою;
  • позбавлятися від волосся на всьому тілі, крім голови;
  • змінювати риси обличчя за допомогою макіяжу;
  • носити незручний одяг і взуття, яка чітко розпізнається як “жіноча” (вузькі спідниці, взуття на підборах).

Справедливі вимоги існують для всіх, а стандарти краси — тільки для жінок. Охайно виглядати — справедлива вимога. Робити макіяж, носити взуття на підборах, голити ноги — стандарти краси.

Ти можеш заперечити: “Гоління волосся потрібно для гігієни. Я не хочу бути брудною. Справа в цьому, а не в стандартах краси”.

Якщо гоління потрібно для гігієни — нам варто позбуватися всіх волосся, які ростуть там же, де розташовані потові залози. І на голові в тому числі. Однак ніхто не закликає голити голову. Тільки все інше. Чому? Тому що такі вимоги стандартів краси. Жінка повинна бути гладкою і безволосої, як пластикова лялька чи дівчинка до статевого дозрівання. Але голити волосся на голові — що за дивна ідея?

По-моєму, куди більш дивна ідея, що волосся в пахвах огидні, а на голові — ні. Або що волосся в жіночих пахвах — гидота, а в чоловічих — звичайна справа, нічого такого. Хоча це одні і ті ж волосся.

Голити ноги і робити макіяж — це мій вільний вибір. Точно?

Ти можеш заперечити: “На мене стандарти краси не вплинули. Я сама вирішила, що буду голити ноги. Це мій вільний вибір! Я ж маю право обирати?”.

Звичайно, так. Але я не впевнена, що вибір голити ноги можна назвати вільним. Давай спробуємо розібратися, що таке вільний вибір.

По-перше, вільний вибір не нав’язують: тобі не підносять один варіант як кращий або як єдино вірний. Від тебе не приховують, що є й інші варіанти.

По-друге, за вільний вибір ти не отримаєш оцінки: ні схвалення, ні осуду.

Приклад 1. Ти вибираєш, яке морозиво купити: полуничне або шоколадне. Тобі не нав’язують ні те, ні інше. Тебе не будуть засуджувати, якщо ти з’їси шоколадне, а не полуничне. Це вільний вибір.

Приклад 2. Ти вибираєш, яке морозиво купити: дороге, чию рекламу ти бачиш кожен день, або дешеве, про який тільки що дізналася.

Не можна сказати, що тобі нічого не нав’язують. Мета реклами — переконати тебе купити товар. В ідеалі — зробити так, щоб ти його захотіла і вирішила, що це твоє бажання. Коли щодня бачиш рекламу, мимоволі зацікавиш. В магазині ти помічаєш відому марку, і в голові сама собою проноситься думка: “О! Про це морозиві я стільки чула — дай‑но спробую, раптом воно і справді смачне”. Це не вільний вибір.

Приклад 3. Ти знайшла в куточку шафи свої старі джинси. Вони тобі ще треба. Джинси добре виглядають, приємні і зручні. Ти вирішила надіти їх на прогулянку з подругами. Але згадала, що одна з подруг стежить за модою. У цьому сезоні в моді джинси із завищеною талією та з дірками на колінах. А твої джинси з заниженою талією і без єдиної дірки. Ти знаєш, що якщо подруга побачить тебе в такому вигляді, вона скаже: “Фу, що за мотлох ти напнула?”.

Не можна сказати, що ти не отримаєш похвали або осуду. Людина, чия думка для тебе важливо, буде думати про тебе погано, якщо побачить старі джинси. Ти розумієш це — і вибираєш модну модель. Це не вільний вибір.

Приклад 4. Ти вибираєш, голити ноги чи ні. При цьому в журналах, газетах, по телевізору і в інтернеті ти незліченну кількість разів бачила рекламу верстатів для гоління ніг. Реклама обіцяє надзвичайну красу і комфорт.

Жінки, які тебе оточують, від реальних жінок до фотомоделей на обкладинках журналів, голять ноги. Ти не можеш пригадати, коли в останній раз хоч де‑небудь зустрічала жінку з волоссям на ногах.

Ти знаєш, що якщо на твоїх ногах побачать волосся, то тебе швидше за все не зрозуміють, висміють, обізвуть, принизять. І твоє оточення, і навіть незнайомці.

Ти знаєш це, і ти вибираєш голити ноги. Можна назвати це вільним вибором?

Ось в чому різниця між “для себе” і “для інших”. Іноді “для себе” насправді означає “я знаю, що якщо перестану це робити, то мене засудять навколишні”. Або навіть “я так часто чула це й повторювала це, що тепер мені здається, ніби це моє справжнє бажання і реальна потреба”.

Я знаю на власному досвіді, як складно вибирати те, за що тебе засудять. І не закликаю тебе це робити. Я хочу, щоб ти сумнівалася. Шукала відповіді. Не давала себе заплутати й обдурити. І не називала невільний вибір — вільним.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button