Що робити, якщо дитина комплексує через зовнішність
Психолог пояснює, як можна допомогти синові чи доньці впоратися з проблемою.
Ольга Глушкова
Психолог, психотерапевт
«Діти часто нагороджують один одного образливими прізвиськами, і часто це позначається на самооцінці. Ставлення до зовнішності ґрунтується на громадських стандартах, і бажання їм відповідати цілком природно. Один з найбільших страхів людини — бути не прийнятим суспільством, стати ізгоєм. Уявлення про те, що вважається гарним, а що ні, складається вже в дитинстві: порівнюючи себе з іншими, дівчата усвідомлюють ступінь своєї привабливості, а хлопчики — сили та витривалості».
Сила слова
В основі дитячих комплексів часто лежать не реальні дефекти зовнішності, а негативна оцінка інших людей і, як наслідок, почуття незадоволеності собою. У дітей невпевненість у собі часто з’являється з-за негативної оцінки оточуючих. Наприклад, якщо дитину дражнять у школі. На те, як він буде це сприймати, можуть вплинути батьки.
Не варто переконувати малюка, що все це дрібниці і не має значення. Для дитини це дійсно серйозні переживання. Якраз розуміння і повагу цих переживань і може виявитися цілющим.
Ще одна батьківська помилка — приписувати дітям недоліки дорослих: «весь в тата, такий же впертий» або «у тебе погана спадковість, дісталася постать бабусі». Замість цього частіше нагадуйте дітям про те, які вони спритні, кмітливі, розумні і красиві. Важливо, щоб дитина запам’ятала це ще в дитинстві. Адже у підлітковому віці на перший план виходить думку однолітків, а всі комплекси переживаються набагато болючіше.
Самооцінка дітей багато в чому пов’язана з тим, як вони ставляться до своєї зовнішності і сприймають себе. Часто під проблемами із зовнішністю дитина ховає інші складності: неприйняття його в колективі, невміння спілкуватися або неуспішність в якій-небудь діяльності. Важливо визначити ці проблеми, допомогти в них розібратися.
Чарівні казки
Для підтримки молодших школярів можна використовувати приклади з життя, літератури (наприклад, Пеппі Довгапанчоха) або самостійно придумувати, як якийсь герой, схожий на дитину, потрапив у подібну ситуацію і зміг вийти з неї. Цим дорослі допомагають впоратися з проблемою, минаючи свідоме опір.
Також важливо фокусуватися на успішності — тій діяльності, у якій він може виявити себе. Цим дорослий не просто допоможе змінити ставлення до своєї зовнішності дитини, але і навчить добиватися результату і бути успішним вже у дорослому житті.
Якщо малюк сильно фіксований на своїй зовнішності, а всі спроби перефокусувати його не вдаються, він регулярно в пригніченому або надмірно емоційному настрої, виникають проблеми з режимом життя, особливо живлення, є порушення у спілкуванні та основної діяльності, дитина здійснює вчинки, яких він раніше не здійснював, пояснюючи це відносинам до зовнішності, то, ймовірно, є сенс проконсультуватися з фахівцем. Але важливо пам’ятати, що велика частина проблем дітей — це прохання про увагу і любов від їх батьків!