Манлива і небезпечна фугу
Ви бували коли-небудь в Японії? По суті, ми всі там бували… хто-то в реальності, хтось у мріях чи уві сні…
«Сьогодні ввечері
Вона не зможе прийти…
Ех! Піду і наїмся фугу».
(Бусон Танигути (1716-1783), японський поет)
Японія представляється росіянину екзотичною країною, повною неймовірних чудес. І усміхнені японці – нащадки давніх самураїв таять в собі, з погляду пересічного європейця масу незрозумілого і загадкового.
Напевно, немає жодної людини не наслышанного достатку японських страв з риби. Але, от живе в Японському морі одна рибка… Фугу. І її теж їдять. Тільки… не завжди вдало. Шанування фугу в Японії це своєрідний культ, оспівування сміливості та вміння ризикувати.
В околицях Осаки знаходиться храм, в якому лежить надгробний камінь, висічений на честь фугу… А в одному з парків Токіо споруджено пам’ятник цій рибі.
Хоча були часи, коли страви з риби фугу були під забороною, багато імператори Стародавньої Японії забороняли своїм солдатам вживати фугу в їжу. За неслухняність у винних забирали все майно. Олександр Македонський так само заборонив легіонерам ласувати підступної рибою.
Сьогунат Токугава забороняв до 1800-х років вилов цієї риби.
За часів Мейдзі (1868 – 1912) готувати фугу так само заборонялося законом.
Однак, зображення риби фугу на гробницях єгипетських фараонів 4700 років тому, говорить про те, що не все і в давнину дотримувалися заборони.
Фугу або риба-собака, її називають «вздувающаяся риба», «риба-глобус» відноситься до сімейства іглобрюхових риб.
Фугу досягає в довжину близько 15-20 сантиметрів. У неї широка спина і вкорочене тіло, вкрите шипами. При переляку або небезпеки фугу роздується до розмірів, в 2,5-3 рази перевищує її звичайні. Луски у неї немає, тіло покриває тонка еластична шкіра.
Товста голова фугу має щось, що нагадує дзьоб, яким вона відкушує і розжовують гілочки коралів. Ймовірно, через це називають фугу зубоскалом.
Пересувається риба досить повільно. Рухається фугу за допомогою грудних, спинних і анальних плавників, а хвостом вона рулить. Фугу може рухатися не тільки вперед головою, але і хвостом вперед.
Собакою фугу прозвали за зрощені зуби, які являють собою чотири міцні пластини. Ними фугу розколюють раковини молюсків і панцирі крабів.
Мешкає фугу в Тихому, Атлантичному та індійському океанах, зазвичай серед коралових рифів і біля островів.
Риба ця для людини смертельно отруйна. В її молоці, ікрі, на статевих органах, шкірі і особливо в печінці міститься отрута нервовопаралітичного дії – тетродотоксин (ТТХ). Ця отрута більш ніж в 25 разів сильніше кураре, в 275 разів токсичніше ціанідів і в тисячу разів небезпечніше ціаністого калію.
Щоб вбити людину цією отрутою потрібно всього 1 міліграм. А в кожній рибі міститься стільки тетродотоксина, що його вистачить на 40-45 осіб. Кажуть, що ця отрута настільки сильний, що можна отруїтися, лише доторкнувшись до розпореною рибі.
За статистикою 60% всіх випадків отруєння стравами з фугу в Японії закінчуються смертю. Протиотрута досі не винайдено.
Європейці вперше познайомилися з фугу в особі Джеймса Кука та його команди.
Сталося це в 1774 році, коли судно «Resolution» кинуло якір біля острова, названого Куком Нова Каледонія.
Один з членів команди придбав у аборигенів цікаву рибу, яку нікому з європейців досі не доводилося бачити. Натуралісти Дж. Рейнхолд Форстер і його син Джордж вирішили спочатку замалювати і описати рибу і лише потім віддали її для оброблення коку.
Кук писав у своєму щоденнику, що на стіл подали печінку, ікру дивовижної риби, але і натуралісти і сам капітал ледь спробували її. Проте вночі їх охопила «незвичайна слабкість у всіх членах, супроводжується онімінням і відчуттям подібним до того, як якщо б руку або ногу, ужаленную морозом, раптом підставили до відкритого вогню». Лише блювота і рясний піт принесли полегшення.
Можна сказати, що Куку і натуралістам пощастило.
В наш час страви з риби фугу подають у найдорожчих і престижних ресторанах Японії.
Ще в 1598 році вийшов закон, що зобов’язує кухаря, який готує фугу, отримати для цього державну ліцензію. Цей закон діє і в наш час. У сучасній Японії існують спеціальні дворічні курси, де кухарів навчають премудростям оброблення фугу, яка включає в себе 30 ступенів очищення риби від отрути.
Закінчили курси кулінари здають жорсткий іспит перед пристрастными екзаменаторами. І з 50 претендентів тільки 10 отримують ліцензію. Адже від їх кваліфікації залежить життя людини.
І, незважаючи на всі обережності і строгості закону осічки все-таки трапляються. Так в 1975 році, з’ївши печінку фугу в одному з ресторанів Кіото, загинув від паралічу легендарний актор театру кабукі Міцугоро Бандо Восьмий, якого називали «живим національним скарбом».
За статистикою щорічно від отруєння фугу гине близько 20 осіб. Та, незважаючи на це японці їдять фугу, і не тільки вони…
Існує думка, що сміливі і сильні люди неодмінно повинні хоч раз в житті спробувати м’ясо цієї риби. Кажуть, що на смак страви з фугу дуже ніжні, щось середнє між желе і м’ясом курчати.
Вчені, озаботившиеся здоров’ям любителів цієї страви, вивели неотруйних фугу. Виявляється, фугу не народжуються отруйними, а стають такими в процесі поїдання отруйних морських зірок і молюсків. А якщо фугу тримати в неволі і годувати неядовитой їжею, то вони стають безпечними для людей.
Але світ відкриття не аплодував, екстремали вважають, що тільки можлива небезпека робить страву з риби фугу такими популярними. До того ж мізерна кількість тетродотоксина, що залишається в м’ясі риби після оброблення, дозволяє випробувати гурманам відчуття легкої ейфорії.
Аборигени колись використовували отруту фугу для змащування наконечників своїх стріл. А чаклуни Вуду досі з отрути фугу готують спеціальний порошок, що перетворює людей в зомбі.
Але не все так похмуро.
Наприклад, доктор Дж. Кеана з Орегонського університету США запевняє, що скоро в аптеках продаватимуть препарат, що рятує людей від будь-якого болю і не володіє жодним побічною дією і зроблений він буде з отрути фугу.
Вже тепер відомо, що розчинена мікроскопічна доза тетродотоксина, є знеболюючим препаратом і застосовується як анальгетик при невралгіях, артритах та ревматизмі, для профілактики вікових хвороб, пухлин і захворювань передміхурової залози.
І на закінчення слова уславленого японського кераміста і гурмана:
«Смак фугу не порівняти ні з чим. Якщо ти з’їси це три або чотири рази – станеш рабом фугу. Всі, хто відмовляється від цього блюда зі страху померти, гідні глибокого співчуття».
Все може бути… Однак мені чомусь в Японії найбільше подобається свято цвітіння сакури.
Джерело