Що ми робимо взимку: репортаж звідти, де є сніг
Катаємося на лижах з гірки на санчатах, заварюємо трав’яний чай і робимо подарунки своїми руками
КОНКУРСИ >> Конкурс оповідань “Зимові розваги”
В цьому році нам з зими пощастило. В Середньому Поволжі встановилася м’яка, комфортна погода з невеликими снігопадами і слабкими морозцами ночами. Сидіти вдома в такі дні — себе не любити!
Тим більше, лижі, аки коні в стійлі, давно знемагають у комірчині від неробства. Після рясного снігопаду саме час — прокласти лижню. Теплі рукавиці, валянки, шапка-вушанка — само собою. Але не це головне… Головне — чай!
І не просто чай, а лісовий збір, зроблений вручну з дарів великих плантацій Самарській області. Чого тут тільки немає! І м’ята, і звіробій, і материнка, і лист суниці, і лист малини…
На свіжому повітрі чайні аромати стають яскравішими, густіше, насиченішим. А смак у чаю — непередаваний. Пахне літом, сонцем, квітучими травами.
До речі, сьогодні ми подолали шлях не менше трьох кілометрів! Спочатку — повз ялинника, потім — крізь березняк, потім — уздовж неглибокого яру…
Зупинилися відпочити, віддихатися, озирнулися навкруги — чудеса, та й тільки! Зліва — заячі сліди, праворуч — кущ горобини з залишками ягід…
Найголовніше — цю красу підмітити, а потім зберегти. І сидячи вдома в затишному кріслі, переглядати знімки знову і знову, насолоджуючись красою зимового лісу.
Так, в компанії з лижами час пролетів непомітно. До речі, маршрут ми щоразу обираємо інший — так цікавіше. Відчуваєш себе таким першопрохідцем, справжнім підкорювачем сніжної цілини. І повертатися додому не хочеться, але треба і міру знати…
На наступний день природа вносить корективи в наші плани — лижі скасовуються. За вікном крутить та вертить, сніг валить, не перестаючи. На такий випадок у мене в запасі — цілий арсенал ідей. Попереду — низка зимових свят, а це значить, що кожному з друзів потрібно приготувати подарунок. А подарунок, зроблений своїми руками, несе заряд душевного тепла, до того ж будучи бюджетним варіантом… Отже, з чого почнемо?
З чаю! Шиємо мішечки з мішковини, прикрашаємо малюнком, наповнюємо кожен лісовим збором. Не забути прикріпити етикетку про склад чаю і зробити відповідний напис. Ексклюзивний подарунок готовий!
Якщо ви — людина творча і неледачий, і за літо встигли підготувати не лише трав’яний чай, але і спіли берези, тоді взагалі здорово! Кожен спіл обробляємо наждачним папером, вибираємо відповідну композицію і беремо в руки пензель… Зимові пейзажі на спилі дерева виглядають чудово!
Або інший варіант подарунка — розпис тарілки.
Якщо раптом і того, і іншого немає під рукою, не сумуйте — можна освоїти техніку батик. Для втілення ідеї потрібні фарби для розпису по тканині, сама тканина і ваше старання з фантазією. У такій техніці можна розписати хустку для сестри або подруги. Головне — повірити в себе!
Якщо і це для вас представляється нереально складним і дорогим задоволенням, тоді можна пошкребти по засіках і, виявивши там непотрібні скляні банки та пляшки, розписати їх акриловими фарбами… Мабуть, ось цю пляшечку залишу все-таки собі!
Отже, подарунки готові, залишилося дочекатися свят… Попереду — Хрещення! Погода як на замовлення! Занурюватися в купіль ми не ризикнемо, але за святою водою, до найближчого джерела — неодмінно. Навколо така благодать — не описати словами. Рясний іній вкрив і капличку, і кущі бузку, і металеву огорожу. А тиша навколо варто просто приголомшлива.
Милуємося навколишнім пейзажем, набираємо води у флягу і додому…
Думаю, кожен з нас відчуває радість, коли в гості приїжджають діти або онуки… Особливо — онуки! Ці маленькі шибеники дають нам можливість повернутися в дитинство, отримати заряд бадьорості і гарного настрою. Не будемо цьому чинити опір. Беремо санки або ледянка — і на гірку! Катаємося до тих пір, поки щаслива дитяча посмішка не осяє ваше похмуре обличчя, а футболка не промокне наскрізь.
Але діти з онуками роз’їхалися, і в хаті стало сумно. Чим би себе зайняти?.. Ах, так! Пригадую, як все літо ми з чоловіком мріяли потрапити в музей самоварів, але так і не змогли викроїти час. Нарешті-то з’явилася така можливість! Заправляємо машину і вирушаємо в дорогу…
Ось вони, самоварчики! На колір і смак — тульські, оренбурзькі, московські…
Зараз би чайку откушать з одного з них, та не можна — музейний експонат. А ще ми мріяли побувати у краєзнавчому музеї, в театрі… Коли ж відвідувати це осередок культури, якщо не взимку? Найголовніше — не замикати себе в чотирьох стінах, не давати душі, як аленькому квіточці, зав’янути без нових вражень!
