Казкові куточки Старого Світу: 5 місць, в які ви закохаєтесь
Побувавши одного разу, вам захочеться повертатись сюди знову і знову!
У цих «іграшкових» селах і містечках практично кожен квадратний метр гідний листівки. Ми зібрали п’ять мальовничих куточків світу, які не тільки вражають красою і затишком (особливо в рідкісні моменти відсутність натовпів туристів), але і оповідають нам про дивовижне життя інших.
Бельгія, Левен (Льовен)
Бельгія славиться своїми пряниковими містами з ошатними центральними площами, де продаються гарячі вафлі і шоколад, затишними вуличками і тихими каналами. Основний потік туристів відправляється за казкою в Брюгге або Гент. Проте всього в 20 хвилинах від Брюсселя знаходиться справжній скарб, студентський місто Левен, який ще не заполонили мандрівники.
Тут ви знайдете залишки стародавніх римських воріт, 52 пивоварні, один з найстаріших університетів світу і щедро прикрашені статуями величну ратушу.
Але головною визначною пам’яткою Левена є місто в місті, Бегінаж.
Цей район був побудований між XIII і XVI століттями. У ньому жили бегинки: жінки вели чернечий спосіб життя, але проживали і забезпечували себе самостійно. Бегінаж є об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО, а його вузькі вулички з каналами та автентичні будинку можуть стати прекрасним фоном для історичного фільму або Instagram-посту.
Дивно, але навіть влітку ця частина міста не людна, що є безперечною перевагою порівняно з іншими туристичними пам’ятками Бельгії.
Німеччина, Monschau (Monchau)
Старовинне містечко Monschau дивним чином не постраждав під час Другої світової війни. Так що перед туристами постають майже не змінилися за 300 років мощені каменем звивисті вулички і колоритні фахверкові будинки, яких тут налічується близько трьох сотень.
За середньовічними фасадами розташовано безліч галерей, бутиків, ресторанів і кафе, які відкриті цілий рік, навіть по неділях і в святкові дні, що рідкість для Європи. За атмосферою і для знайомства з місцевими стравами та пивом краще всього відправитися в один з старих пабів.
Інтерес представляють і залишки замку Monschau, що підносяться над містом. А щоб познайомитися із сільським життям зсередини, рекомендуємо залишитися на ніч або дві в одному із сіл, що оточують старе місто.
Англія, Касл-Комб (Castle Combe)
Немов живі декорації до старої англійської казці, одна з найбільш мальовничих сіл в Британії радує око складеними з жовтуватого каменю і порослими плющем котеджами, дымящими в холоди трубами, горбатими мостами і кованими ліхтарями, в яких, здається, колись замість електричної лампи тлів промаслений гніт.
А ще тут є середньовічна церква, водяний насос XIV століття, магазинчики, чайні кімнати і, звичайно ж, замок XII століття, дав селі свою назву.
Поринути в автентичну атмосферу, покуштувавши традиційну домашню кухню, можна в старовинному містечку White Hart. А покрепившись, можна відправитися на прогулянку по мальовничим околицям — пішки, на велосипеді або ретроавтомобиле.
Італія, Альберобелло (Alberobello)
В Італії, як і у Франції, збереглася маса самобутніх сіл, чого можна присвятити окрему публікацію. Але це село в італійській області Апулія заслуговує окремої уваги за рахунок своїх ендемічних побілених споруд з конічним дахом, що нагадують за формою і розташуванню дикі гриби. Якщо б мене запитали, як повинен виглядати будиночок цього ельфа або гнома, я б напевно зобразила труллы (саме так називаються італійські халупки).
Труллы будувалися без скріплюючого розчину і легко руйнувалися. Всього за півгодини ціле поселення можна було перетворити на купу каміння. Робилося це для того, щоб уникнути сплати податку за поселення неаполітанському королю. Як кажуть, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. І дивовижні будиночки дійшли до наших днів: їх з любов’ю реставрують і всіляко оберігають, як і належить щодо об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
У Альберобелло проживає трохи більше 10 тисяч чоловік, але бажаючих побувати туристів набагато більше. Тому, щоб отримати задоволення від візиту, бажано приїжджати сюди рано вранці.
Норвегія, Ундредал (Undredal)
Усамітнитися з природою, уповільнити темп життя і повністю зануритися в епічну красу норвезьких фіордів можна в маленькому селі Ундредал, назва якої в перекладі означає «долина чудес».
Населення села не перевищує 100 осіб, на кожного з якого в середньому припадає 5 кіз.
Geitost (коричневий сир з козячого молока) – знаковий норвезький продукт. Готують його сьогодні саме так, як це робилося кілька століть тому. А подають з тонким коржем, сметаною, козячими ковбасками (ще одне відоме місцеве ласощі) і трьома видами варення з лісових ягід: малини, чорниці, і морошки. Мандрівника зустрічають тут саме цим на 100% натуральним частуванням і кави.
Місце також відоме тим, що тут знаходиться побудована в 1147 році дерев’яна церква Унтэдал, найменша діюча церква в Скандинавії, яка вміщує не більше 40 чоловік. Влітку церква відкрита щодня, і її однозначно варто відвідати.
Ундредал приваблює своєю практично незайманою природою. Ще 30 років тому сюди можна було дістатися тільки на човні, тепер до Ундредал можна дістатися і по дорозі. В даний час село з’єднана із зовнішнім світом двома тунелями: один веде у Флом, інший — в Ґудванґен.
Греція, Емпорио (Emporio)
Про острові Санторіні сьогодні чув, мабуть, кожен. І навіть якщо назва острова вам ні про що не говорить, ви точно бачили яскраві знімки прибережних пагорбів, посипаних біло-блакитними будиночків з приватними басейнами і православними церквами. Дві найпопулярніші туристичні точки на Санторіні — це столиця Фіра і вилизане до неприродної краси село Іа. Їх неодмінно потрібно відвідати, але ми сьогодні розповімо про третю, незаслужено залишилася без уваги селі, іменованої Емпоріо.
Саме тут можна відчути справжній дух грецької глибинки. Її фасади не реставруються кожен рік, на відміну від туристичних вуличок Іа і Фіри, в яких, мабуть, вже не залишилося жодного місцевого жителя, адже їх витіснили дорогі готелі і ресторани.
В Емпоріо жевріє справжнє життя. Тут можна неспішно прогулятися тихими вуличками, побачити руїни вежі Нимборио, долучитися до народних гулянь на центральній площі, випити кави з місцевим населенням і подумати про швидкоплинність часу і сенс буття, тобто стати трохи ближче до грецького народу і давньогрецьким філософам. Чим не привід здійснити подорож?