Щоденник мами, яка дозволила синові робити все що хоче
«Мамо, вічно ти забороняєш мені все! — одного разу зі сльозами в голосі вигукнув син, коли я в черговий раз нагадала йому, що пора робити уроки, а приставку відкласти до наступного дня. — Ну чому все хороше завжди завтра?»
Мій другокласник дійсно живе по режиму: відбій в один і той же час (у вихідні поблажка — плюс півгодини), домашнє завдання не пізніше 7 години вечора і так далі. Але мені здавалося, що у нього досить лояльне розклад.
І тут мені стало цікаво: яким він сам бачить свій ідеальний день? Я зважилася на експеримент: тиждень не буду нагадувати дитині ні про яких справах і дозволю йому робити все, що сам вважає за потрібне. Син, звичайно, зрадів. Єдине обмеження, яке я поставила: школу можна пропустити один раз за час експерименту.
Ну, поїхали.
ПОНЕДІЛОК
Встаємо по будильнику. На сніданок попросив бутерброд з ковбасою. Дала навіть два. Вмився, почистив зуби — все це без нагадувань. Гордо косив оком: мовляв, бачиш, я не такий безвідповідальний, як ти завжди говориш.
Після школи зачинився у себе в кімнаті: судячи по звуках, включив одночасно і приставку, і якісь свої дикі канали на планшеті. У звичайному житті я не дозволяю таку какофонію. Але зараз мовчу. Я кремень.
Час обіду давно минув, секцій сьогодні ніяких. Двері в кімнату за весь час відкривалася двічі — хлопчик ходив попити і в туалет. Окей, не просиш їсти — і не треба.
До татового приходу дитина все ж таки відірвався від гаджетів. Хвилин на десять — доповісти, що в школі все добре. Потім знову зник за дверима дитячої. Вискочив звідти з дикими очима в пів на дев’яту вечора: «Мам, я ж не їв сьогодні вдень! Погодуй мене, будь ласка».
Поїв і назад — шурх. Не витерпіла. «Спати, — питаю, — не хочеш?» «Не, мам, ще пограю».
В 11 все ж відлип від телевізора, почистив зуби, прийняв душ і пішов спати.
ВІВТОРОК
Встав з працею. Ще б, так пізно лягати не звик. А підйом в звичайний час. Проковтнув сніданок і пішов в школу.
Вийшов після навчання: очі в підлогу, усмішки як не бувало. Та й чому радіти — уроки-то вчора не зробив. Навіть і не згадав про них. А вчителька згадала. Двійку на перший раз не поставила, раніше за хлопцем такого не водилося, мама не дозволяла.
Ну а тим часом нам пора на секцію. На щастя, туди ходить з задоволенням і посяганням на свободу ці заняття не вважає.
Будинки знову схопився за приставку. Хвилин через 20 виглянув: «Мам, обід скоро?»
Пообідав, побіг назад. «Не забудь, будь ласка, покликати мене на вечерю».
«Стеж, — кажу, — за часом. Ти знаєш, у скільки вечеряємо».
Далі в точності повторилася вчорашній день. За винятком того, що за столом він сидів вчасно, без нагадувань.
СЕРЕДА
«Сьогодні не піду в школу».
Відвернувся і спить далі. Що ж, тут без сюрпризів. Уроки вчора знову не зробив. Скористався можливістю скасувати очікуваний ганьба.
Прокинувся годин в 10 у відмінному настрої. Звичайно, ж прогуляв школу. Але доведеться веселощі зіпсувати. Нагадала, що вчителька вимагає виконувати класну роботу за пропущені дні. Так, у нас експеримент, я змушувати не буду. Але завтра все-таки на заняття, а педагог в наших домовленостях не бере участь.
Промовчав. Після сніданку прийшов з підручниками: допоможи розібрати пропущене. Зробили уроки, ура!
Тим часом на вулиці пішов сніг. Цього року справжня рідкість. Треба ловити, поки не розтанув. Син зрадів. «Зараз, — каже, — трохи пограю, і підемо гуляти».
Прокинувся години через чотири. Ну, милий чоловік, вибач. Закінчився твій сніг. Вже дощ.
Дощ був і в квартирі. Хлопчик плакав так, що я думала, затопить сусідів. Пішов назад у кімнату, демонстративно вимкнув телевізор, прибрав планшет, взяв книжку. Читав до обіду, за обідом, після обіду…
Потім покликав мене дивитися разом кіно. Окей, я не проти. Але через годину. Спочатку мені треба закінчити роботу.
«Поклич мене, коли звільнишся!»
Після фільму знову взявся за приставку, грав до вечері. Але вже без колишнього ентузіазму. Після вечері згадав: англійська не зроблено! А завтра різдво.
Ліг знову спати пізно, робив англійська.
ЧЕТВЕР
Прийшов з школи щасливий: не дарма уроки робив. П’ятірки з російської та англійської. На ентузіазмі відразу зробив завдання на завтра. Невже дорослішає?
А, немає. Здалося. Після уроків знову прилип до приставки. Вирішила не нагадувати про тренування. Зрозуміло, сам не згадав.
«Мам, сьогодні ж четвер?»
«Так».
«А секція?!»
«Тобі було ніколи, я не відволікала».
Так, пообідати він теж знову «забув». Знову ридав, але вже менше. А сенс плакати? Сам винен. В 9 вечора без нагадувань відправився в душ. Через півгодини вже лежав у ліжку. Буркнув: «хочу Виспатися, весь тиждень сонний ходжу».
Так, малюк, це доросле життя. Ласкаво просимо.
П’ЯТНИЦЯ
Після школи — студія, потім додому. Попереду вихідні. Мені цікаво, чи побачимо ми з чоловіком за два дні сина хоча б годину в цілому?
Але спочатку п’ятничний вечір. Зазвичай у нас це сімейне час — наш тато приходить з роботи раніше звичайного, і ми дивимося фільм, або граємо в настільні ігри.
В цей раз дитина вирішив схитрувати і запропонував папі «поганяти в приставку». Відмінний хід, синку. І улюблений гаджет з рук можна не випускати, і ніби як вечір з родиною. Тільки де мамі місце при такому розкладі? Окей, сьогодні промовчу, нехай грають. Пішла читати книгу.
СУБОТА
Одинадцять годин ранку — з дитячої кімнати ні слуху, ні духу. Ми вже давно поснідали, займаємося своїми справами.
«Мам, можна бутерброд?» — голова висунулася і сховалась назад.
«Він що, там досі грає?» — поцікавився чоловік.
«Поняття не маю».
В кімнату до нього не заходжу принципово. Скучить по батькам — вийде сам. На душі, звичайно, кішки скребуть, але тримаюся. Через годину прийшов задоволений, сяючий. Гру пройшов повністю: «Мам, ніж тепер мені зайнятися?!»
Я так і села: «А що, приставка більше не котується?»
Набридло… І приставка набридла, і планшет, і канали… Я от тільки хотів пройти гру повністю. Ну і пройшов. Тепер робити нічого.
Алілуя! Дочекалася! Тільки тепер у нас намалювалася інша проблема. Дитина так звикла до електронних помічників, що зовсім розучився розважати себе сам. Довелося нагадати, що у нього дві шафи книг, стільки ж — іграшок, які він вже кілька місяців не брав у руки. Три коробки «Лего», а також можливість дивитися кіно і мультфільми. І навіть разом з батьками.
Другу половину суботи дитина від нас з чоловіком практично не відлипав. Кликав грати з ним, вдавався, щоб прочитати смішні цитати з книг, сам вибрав кіно для сімейного перегляду. Допоміг з прибиранням. Час від часу підбігав до вікна, щоб подивитися на погоду.
«Тату, візьми мене завтра з собою на риболовлю», — засыпающим голосом. І виключився. Навіть завчасно. Втомився з незвички, справами займатися.
НЕДІЛЯ
Прийшов до нас в ліжко в 7:30 ранку. Батьки, мовляв, вставайте, я виспався. Так, ось тут гаджети були корисні. Принаймні, можна було поспати, а дитина сама себе розважить. Але ось парадокс: саме сьогодні вони йому не потрібні.
Що ми встигли зробити за неділю, конспективно.
– Погуляти (і трохи порибалити з татом).
– Приготувати разом обід і вечерю.
– Пограти в «Монополію».
– Зробити уроки.
– 30 разів поскиглити, що нудно і нема чого робити.
– Прочитати дві книги.
– Перебрати іграшки.
За один день ми провели разом більше часу, ніж за весь тиждень. Перед сном син зізнався: йому сподобався експеримент. А я почала робити висновки. І ось які.
1. Межі в цьому віці все ще необхідні. У молодшого школяра ще немає чіткого розуміння, що можна, що не можна. Немає відчуття часу та контролю за ним. Вони не можуть самостійно впоратися зі своїми бажаннями й емоціями, так що тут ми, дорослі, повинні прийти на допомогу, навіть якщо вона і здається тиранією.
2. Я перевірила свою теорію: Образно кажучи, якщо дитині дозволяти їсти солодкого скільки і коли він захоче, йому ця справа швидко набридне, і він сам попросить м’яса або супу. Так і тут за п’ять днів син так «об’ївся» гаджетів, що його потягнуло на корисні речі.
3. Ну і останнє: я зрозуміла, що він не така безпорадна ромашка, як мені здавалося. Пару раз залишився без обіду і сам став контролювати час, коли пора їсти. Так що вважаю, що від експерименту вийшла користь.
А ви ставили з дітьми такі експерименти?