Ключниця – з того, що було
Будучи на дачі кілька днів, виникла ідея зробити ключницю в новій для мене техніці з підручних матеріалів. Хочу освоїти роботу з деревом. У планах придбання електролобзика, а поки попрацюю з ручним.
У дровнике знайшла ось такий шматок поліна… і з нього все почалося.
В моїй уяві – це основа для ключниці. Верхня поверхня дозволяє розмістити якісь предмети, а нижня частина буде використана для гачків. Ось таку форму я бачу в кінцевому результаті.
Що потрібно, в першу чергу, зробити з цим шматком дерева? Правильно, зняти кору (вона не придатна для використання), ошкуріть наждачним папером, щоб прибрати всі задирки і вичистити від бруду.
Готове. Важливо, щоб деревина була сухою і без «милих» жителів – жучків, мурашок.
Потім знайшла два шматки планки різного розміру з вільхи – залишки від якихось минулих ремонтів.
Це будуть мої будиночки для ключниці. За допомогою лобзика вирізаю три заготовки.
Приблизно прикинула які форми будиночків я бачу, промалювала їх олівцем і приступила до випилювання.
В результаті вони виходять не гладкі, і тут знову йде в хід наждачний папір.
Скажу відверто, ручним способом такий процес легким не назвеш, потрібно докласти зусилля і час.
Пофарбувала основу ключниці – пензлем довільно завдала перший шар білої фарби. Висохла, поверх ліг блакитнуватий відтінок. Щільно зафарбовувати не варто, структура деревини несе свій шарм.
Обробивши кожну сторону всіх будиночків, приступаю до їх фарбування.
Використовую акрилові фарби, вірніше, залишки оних (що було на дачі). Будиночки висохли, трохи пройшлася по них наждачкою, тим самим отримую ефект зістарювання.
Наступний етап – промальовувати двері, вікна.
«Олівцеві» відмітки легко стерти гумкою. Використовувати чіткі розміри і лінії деталей, в даному випадку, не хочеться. Мені більше подобаються трохи недбалі деталі. Єдине, що хочу додати – це виділити контур будиночків акриловим маркетом.
В принципі, готові деталі, збираю все воєдино і додам, по ходу, якісь деталі.
Будиночки розміщую на дерев’яну основу, приклеюю їх силіконовим клеєм. Висохло, все тримається добре. На кришку одного будиночка приклеїла шматочок гілочки – це димар.
Додаю «рибальську мережу» з такого, всім знайомого шматочки сітки від упаковки фруктів.
Так як крючков-тримачів для ключів у мене немає в наявності, вирішила використовувати цвяхи. І, чомусь, старі та іржаві мені бачаться тут гармонійніше, ніж нові. Вбила парочку і загнула їх плоскогубцями. І сітку в верхній частині теж закріпила таким цвяхом.
Підсумок – я отримала кілька годин задоволення від роботи. Коли ти вигадуєш щось з того, що під рукою – процес вдвічі приємніше.
Тепер я чітко знаю, що хочу зробити в майбутньому за таким принципом. Повернувшись в місто, відразу помчала за фарбами, пензлями і маленькими деталями. Придбано та електролобзик.
Готова до новим виробам, адже це була перша «проба пера».
Творіть із задоволенням!
Джерело