12 прислів’їв, які шкодять дитячій психіці
Прислів’я — народна мудрість, яка передається з покоління в покоління. Ми чули ці фрази від своїх батьків і, не замислюючись, у схожих ситуаціях транслюємо їх нашим дітям.
Здається, що в цих крилатих виразах прихована мудрість предків. Але якщо вдуматись, то сьогодні, коли світ глобально змінився, істини, які ми пояснюємо нашим чадам, просто шкідливі. Ми зібрали 12 прислів’їв, які зовсім не так бездоганні, як нам здається.
«Помовч, за розумного зійдеш»
Зазвичай так іронічно кажуть балакучому і не дуже розумній людині. Так ми говоримо дітям, коли нам здається, що вони не по справі втручаються у доросла розмова або ж намагаються міркувати про речі, в яких не розбираються. Нам здається, що ми намагаємося донести до них дуже простий факт: відкриваєш рот, де не потрібно — ставиш себе в дурне становище. Не треба, мовляв, виявляти свої прогалини у знаннях.
А тепер копнемо глибше. Навіть якщо не вважати, що формулювання сама по собі досить груба, що чує від вас дитина по суті? По-перше, що ви спочатку вважаєте його дурнем. По-друге, ви ж не уточнюєте, в яких ситуаціях треба помовчати. Виходить, що свою думку треба тримати при собі завжди. Ви точно саме це хотіли сказати?
«Краще синиця в руках, ніж журавель у небі»
Те, що ти маєш тут і зараз, краще, ніж щось нездійсненне і недосяжне. Це така сувора правда життя для дорослого. Мовляв, хоч щось маєш, а не дивишся з порожніми руками услід журавлю.
Якщо часто повторювати цю прислів’я дитині, то ви просто відіб’єте у нього бажання мріяти, прагнути, домагатися мети, намагатися ставати краще, розвиватися. Надалі він буде боятися прийняти рішення там, де потрібно буде ризикнути. Амбіції? Ні, не чули.
До речі, з цієї ж серії і приказка «де народився, там і згодився». І ще: «там добре, де нас немає».
«Тихіше їдеш, далі будеш»
Це одна з тих приказок, зміст яких повністю став збоченим з часом. Зараз ми говоримо її у випадках, коли хочемо трохи «пригальмувати» дитини. Якщо повільніше виводити букви, будуть акуратні прописи. Якщо кілька разів перевірити розв’язання задачі, то помітиш помилки і отримаєш хорошу оцінку.
А знаєте, як спочатку звучала приказка? «Тихіше їдеш — далі будеш від того місця, куди їдеш! І тут вже ясно, що вона не підходить для ситуацій, які вимагають швидких, важливих рішень, хорошої реакції. Так що раз вже вирішили повчати дитину такою народною мудрістю, завжди уточнюйте, що ви мали на увазі.
«Коли я їм, я глухий і німий»
З одного боку, у цій прислів’я є медичне пояснення: якщо розмовляти під час їжі, можна поперхнутися. З іншого боку, батьки часто доводять ситуацію до абсурду, забороняючи дітям взагалі розмовляти під час їжі. Адже якщо за вечерею розмовляти, дитина взагалі ніколи не закінчить. А так — раз-два, готове, поїв.
А якщо поглянути на ситуацію з іншого боку? Батьки працюють, діти весь день у садочку і школі. Сімейна вечеря — рідкісна можливість зібратися всім разом і поспілкуватися. А замість цього все перетворюється на тяжкий перестук вилок, після якого всі розійдуться по своїх кімнатах і гаджетів.
До речі, можливо, тому і застілля зараз змінилися до невпізнання. Замість гарної бесіди всі втупляються в гаджети. Може, краще навчити дитину, що базікати за столом все-таки можна?
«Сміх без причини — ознака дурачини»
Вважається, що це одна з прислів’їв, яка підтримує теорію про похмурості російської людини. Крім того, дійсно, є психічні розлади, при яких людина може неконтрольовано сміятися, і це привід звернутися до лікарів.
Але! Слухайте, ми ж зараз говоримо про дитину. Він знайде три мільйони приводів розсміятися, в тому числі і жарту в своїй голові. Він бачить світ зовсім по-іншому, інакше сприймає деякі слова і дії. І якщо ви не бачите приводу для сміху, це не означає, що у дитини його дійсно немає. Це як якщо б ви йшли по вулиці в навушниках і посміхалися того, що в них звучить. А перехожі з боку б теж вважали, що ви «дурачина».
«Зараз смієшся, потім будеш плакати»
Це стара прикмета: регочеш на ніч, з ранку будеш ридати. Така підозрілість наших співвітчизників в принципі зрозуміла з історичної точки зору. Життя рідко дає нам можливість розслабитися. Переконаність у тому, що за будь-яку радість доведеться розплачуватися нещастям, призводить до того, що багато хто взагалі ніколи не радіють в повну силу.
Але ви впевнені, що це треба вселяти дітям? Що потрібно боятися бути щасливим і веселим? Дозвольте дитині реготати, скільки заманеться, і років через двадцять на світі буде одним щасливим дорослим більше.
«Сила є — розуму не треба»
Ох… Ми нерідко говоримо дитині ці слова. Наприклад, коли він, не розрахувавши сили, що ламає. Чи невдало сильно на що стрибне. Чи зробить ще щось, де треба спочатку подумати, а не прикладати фізичні зусилля. Звучить образливо, а заодно закладає думка, що сила — це щось погане. Але ж не погана ж!
З іншого боку, хіба ми повинні жити за законами тваринного світу? Розум людині потрібен, щоб розуміти різницю, коли застосовувати силу, а коли — не варто. Тому, якщо є сила, розуму повинно бути в кілька разів більше.
«Робота — не вовк, в ліс не втече»
Це теж одна з тих прислів’їв, яка дійшла до нас в усіченому варіанті і придбала такий відтінок трудоголізму. Мовляв, вистачить справи робити, пора б і перепочити. Ви не повірите, але бувають і батьки, які частенько говорять такі слова дітям. Наприклад, у колумніста Wday є знайомий тато, який саме з цієї фрази відбирав у сина книжки і тягнув його на прогулянку або на рибалку.
Тільки от у повній версії вона звучить так: «Робота — не вовк, в ліс не втече, бо її, окаянну, робити і треба». І коли, як не зі школи пояснювати дитині різницю між «хочу» і «треба».
«Сльозами горю не допоможеш»
Який сенс ми, дорослі, вкладаємо в цю фразу? Звичайно, самий, на наш погляд, правильний: що вже тут ревіти, раз сталося те, що сталося. Тепер треба заспокоїтися і подумати, як вирішити виниклу проблему. Полагодити улюблену ляльку, виправити двійку. Тут для повноти картини, якщо у вас син, ще можна додати, що хлопчики не плачуть.
Тепер давайте подумаємо: сльози по суті — це що? Виплеск емоцій. Будь-яке горе, будь-яку образу, смуток, смуток людині, особливо маленькому, треба виплеснути. Психологи давно говорять: стримувати емоції шкідливо. Приховані душевні переживання обертаються реальними хворобами, а прийняття — це лише останній етап усвідомлення неминучого.
«Моя хата з краю»
«Ну і навіщо ти поліз в цю бійку? Що значить заступився за друга? А якби тобі дісталося? Твоє діло — сторона!»
Знайоме? «Моя хата з краю — нічого не знаю» — позиція людини, яка ні в що не втручається, сидить собі спокійненько: нікому не допомагає, нікого не підтримує, ні в яких бучах і катаклізми не бере участь. Улюбленець учителів, ніколи не збігає з уроків, не дає списувати. І на всі претензії знизує плечима: не моя це справа.
Тільки це сучасний варіант приказки. А початковий був — «моя хата з краю, першим ворога стрічаю». І вже краще вчити дитину бути сміливою людиною, ніж байдужим.
«Я — остання буква в алфавіті»
Одна з найбільш «ламають» дитини прислів’їв у нашій підбірці. З одного боку — спроба відучити дитину від егоїзму, егоцентризму. Виростити його не вискочкою і не хвальком. У радянський час, коли всі прагнули до колективізму, тут був ще один сенс: «ми» вище, ніж «я».
А тепер давайте знайдемо в ній інший сенс. По суті, ви задвигаете сина чи доньку на останнє місце. Даєте улюбленому чаду зрозуміти, наскільки він, його бажання і його думка нічого не значать. Подібного роду жертовність і смирення в сучасному світі дуже шкідливі.
«Б’є — значить любить»
Думаєте, не дитячий варіант, якому не місце в нашій добірці? А давайте ми спустимося на шкільний рівень і згадаємо варіанти визнання в першій любові: смикнути за косичку, шльопнути портфелем по спині. Ось ситуація, приходить ваша донечка додому і скаржиться: мене сьогодні Коля весь день щипав. І ви їй такі з чоловіком розчулено: «Б’є — значить любить».
Припустимо, у підлітковому віці пацани дійсно не знають, як ще привернути увагу дівчини. Хоча це припущення з натяжкою — всі вони зараз вже знають і розуміють.
Це, мабуть, найшкідливіша з прислів’їв, яку ми озвучуємо дітям. Зараз, на щастя, не XV століття, і ми живемо не по «Домострою». Тому давайте припиняти розповсюдження такої «мудрості».