«Більше всього на карантині мене бісить, що треба займатися дітьми»
Батьки на самоізоляції ніби вперше виявили, що у них є діти. Але найголовніше — що дітям потрібно більше уваги, ніж зазвичай.
Ще до початку масової пандемії та загальної самоізоляції в мережі інтернет з’явилися жарти про те, що «мати трьох дітей винайшла ліки від коронавіруса вже після тижня сидіння вдома» або «новий вірус — це, звичайно, страшно, але чи пробували ви залишатися в квартирі з дитиною 24/7?»
На тлі поширення коронавіруса навіть з’явився такий термін, як «синдром неочікуваних дітей». Він означає не що інше, як вимушену необхідність приділяти більше часу своїй дитині в умовах самоізоляції. Саме це для більшості батьків і виявилося найскладнішим. Ми опитали читачів з різних міст і попросили чесно розповісти, як вони переживали ізоляцію з дитиною (або навіть із декількома дітьми).
«У нас п’ятеро дітей і трикімнатна квартира. В принципі, раніше жили досить мирно і спокійно. З ранку йшли по своїх справах — у школи та садки, потім бігли на гуртки і секції, а ввечері, спокійні і знесилені, збиралися за одним столом. Ми всі були однією люблячою родиною. Все змінилося з перших днів ізоляції. Всі діти залишилися вдома і буквально збожеволіли. Вони ділили комп’ютер, відмовлялися їсти суп, просилися на вулицю і нескінченно скандалили. У підсумку лаятися сталі і ми з чоловіком. Добре, що зараз у нашому регіоні введені послаблення і стало можна гуляти, інакше ми б розлучилися, а дітей віддали в інтернат», — розповідає Тетяна з Красноярського краю.
«У нас один комп’ютер і двоє дітей-школярів. Онлайн-навчання кожен вечір закінчується сльозами. Чесно? Раніше я й гадки не мала, що мій син так погано розуміє математику і робить стільки помилок у диктантах з російської мови», — написала Ольга Сергєєва з Пермського краю.
«Дочка багато років займалася художньою гімнастикою і, як я тепер розумію, всю свою негативну підліткову енергію і дурні думки залишала саме в спортзалі. Тепер же вона вдома сидить, їсть булки, гладшає і без кінця ридає, що не може піти погуляти з подругами. Ніколи не думала, що сидіти взаперті з власною дитиною в одній квартирі — це настільки важко, а місцями навіть нестерпно», — каже Дарина Толмачова з Ростова.
«Виявляється, мій син ненавидить окрошку і категорично не їсть холодець… Раніше я ніколи цього не помічала і не замислювалася», — зізнається Марина Логінова з Краснодара.
На численних форумах і в чатах батьки відверто зізнаються, що раніше були настільки завантажені, що майже не звертали уваги на свою дитину. Не знали про його захоплення, не перевіряли домашні завдання, не розмовляли по душам довше двадцяти хвилин. Коли ж вимушений карантин звів всіх разом, виявилося, що спокою більше чекати не доводиться. Діти скандалили, батьки хапалися за ремінь. Нащадки заливалися сльозами, мами і тата кричали до хрипоти. Як же це дивно — раптово виявити, що у тебе є дитина, з цим треба щось робити.
Стрімкий темп життя, взятий нами до карантину, зіграв злий жарт.
Прагнучи встигнути все і скрізь, ми втратили найголовніше. Люди, що живуть під одним дахом і ніби як виглядають сім’єю, насправді настільки мало спілкувалися один з одним, що майже нічого не знали про «сусідів по квартирі».
Карантин ж не тільки загострить ці проблеми, але і погіршив їх. Недарма ж по статистиці кількість дзвінків на гарячу лінію психологічної підтримки виросло вже в перші тижні ізоляції. Причому надходили скарги не тільки від дорослих, але і від дітей.
«Ми втомилися один від одного жахливо. Раніше обиралися у вихідні кудись, але було це години на два — не більше, потім кожен жив своїм життям. А тепер ми постійно разом, і я втомилася малювати, грати в хованки і взагалі придумувати, чим розважити свого примхливого дитини. Найбільше я мрію піти з дому на всю ніч і провести її де-небудь в клубі. Під гучну музику і з коктейлем в руці. І ще. Раніше ми планували на літо спільний відпустку, але у цьому році плануємо роз’їхатися один від одного подалі», — резюмує Олена Ігорівна з Москви.