До сліз: пес загинув, рятуючи господаря з пожежі
Вихованець міг би залишитися в живих, якби втік. Але песик гавкав до останнього, намагаючись розбудити сплячого людини.
27-річний фотограф Коул Фінні з Лос-Анджелеса зняв з одним будинок, а через тиждень ледь не згорів у ньому живцем. Як пізніше з’ясувалося, пожежа почалася з-за старої печі, яка стояла в хаті.
В той день Коул міцно спав, коли його розбудив гучний гавкіт його пса по кличці Боуї.
«Відкривши очі, я побачив у кімнаті легкий туман − тонкий шар диму в повітрі, − розповідає батько хлопця на сайті gofundme. — При цьому ніхто не кричав. Димова сигналізація не спрацювала, і я думав, що все в порядку».
Виявилося, Коул був у будинку сам. І коли він відкрив двері спальні, хмара чорного диму вдарило йому в обличчя, а щільний смог тут же заповнив кімнату. Практично наосліп і ледве дихаючи хлопець просувався до вікна. Зірвавши фіранки, він вже потягнувся до ручки вікна, але тут побачив, що отвір перекритий товстими металевими прутами. Коул був у пастці.
Дим був настільки щільним, що Коул не бачив навіть власних рук. Але він розумів, що повинен у що б то не стало вибратися з будинку.
Я усвідомлював: якщо не виберуся протягом декількох хвилин або навіть секунд, втрачу свідомість від диму і помру прямо тут, в цьому будинку.
Він обережно добрався до вхідних дверей, але як тільки торкнувся ручки, з-під підлоги вирвалося величезне полум’я, яке вмить поглинула двері. Тіло Коула ніби плавилося від жару. Хлопець з жахом бачив, що починає горіти. В той момент йому здалося, що він ось-ось помре.
У паніці Коул почав навпомацки бігати по хаті, намагаючись знайти вихід. Раптово щось розбилося. Це Коул пробив скляне вікно. Дим повалив назовні. Тоді хлопець розбив частину вікна і вистрибнув на вулицю з другого поверху, дивом приземлившись на ноги.
«Потім я побіг до задніх дверей, відкрив її, намагаючись розгледіти хоч якийсь рух. Я знову й знову вигукував ім’я свого собаки. Але жодного гавкоту не було».
Коула з численними опіками терміново доставили в лікарню, де підключили до штучної вентиляції легень. А коли хлопець прийшов до тями, то дізнався, що його друг Боуї загинув у пожежі.
Зазвичай мій пес гавкав м’яко і тихо. Попереджав, що листоноша приніс пошту або коли мій сусід готував сніданок. Але в той день його гавкіт був дуже гучним. Якби не Боуї, я б загинув у вогні, так і не прокинувшись.
Обпалені руки Коула хворіли довго, але це було незрівнянно з тим, як боляче було йому на душі з-за втрати пса.
«Я ростив його з самого народження. Ми з ним були так близькі, як тільки можуть бути близькі собака і людина. Він спав в моєму ліжку кожну ніч, завжди слідував за мною, завжди був поруч. Постійний супутник, який любив мене більше, ніж будь-яка людина».