«Берізка»: що в серіалі правда, а що вигадка творців
З композиції «У полі береза стояла…» 70 років тому розпочав свою історію найвідоміший хореографічний колектив в СРСР «Берізка».
В однойменному серіалі представлена своя інтерпретація історії ансамблю. Що було в реальності, а що — вигадка творців фільму?
Основна дія серіалу розгортається з 1983 по 1994 рік, а також захоплює наші дні.
— Що стосується духу, атмосфери, всі абсолютна правда, а от сюжетні ходи, різні колізії майже всі придумані, — зізнається продюсер Ілля Папернов. — Адже У нас художнє, а не історичне кіно.
Ансамбль «Берізка» вперше «проплив» по сцені під музику «У полі береза стояла» в 1948 році. У колективу безліч номерів, але той танець є в репертуарі і донині. За всю історію у ансамблю було два художніх керівника: спочатку авторка колективу Надія Надєждіна, потім, після її смерті в 1979 році, її улюблена учениця Світу Кольцова. У серіалі ж художній керівник ансамблю — Надія Свєтлова. Вона стала певним сукупним чином і ні в якому разі не портретом Надеждиной. Зіграла Светлову актриса Лідія Вележева.
Лідія Вележева:
— Особисто я не знала Надеждину, але мені здалося, я її добре відчуваю. Це жінка величезної сили і доброти. Дівчата з ансамблю розповідали, що вона була дуже вимогливою в роботі. «Берізка» – це велика сім’я, в якій Надєждіна була матір’ю. Наодинці вона могла посварити кого-то, але при сторонніх завжди прославляла. Цікаво, що одним з моїх педагогів з акторської майстерності в Щукінському театральному училищі була племінниця Надеждиной – Людмила Володимирівна Ставська.
Актриса ансамблю Ксенія Журавльова, яка пропрацювала в колективі 28 років, виконала роль одного з педагогів.
Ксенія Журавльова:
— Мені здалося, що Вележева за типом більш близька до Надеждиной. Хоча я її не застала, мені здається, Лідія зліпила її такою, якою я уявляла: сильної, вольової, талановитої.
У серпні 1991 року в СРСР була здійснена спроба державного перевороту, а на третій день після того, як путч був пригнічений, ансамбль «Берізка» танцював біля Білого дому.
Ксенія Журавльова:
— Я в колективі з 90-го року, добре пам’ятаю ті дні. По Тверській вулиці йшли танки, а у нас була репетиція перед концертом в залі Чайковського. Ми вибігли подивитися на них, а ввечері відіграли концерт.
— Це найскладніша сцена. З тих пір пройшло вже майже 28 років, – зізнається продюсер серіалу Ілля Папернов. — Непросто було розшукати танки того часу, їх вже немає в нашому озброєнні. У підсумку знайшли один і відзняли все, що хотіли, вдаючись до допомоги комп’ютерної графіки.
За час існування ансамбль побував майже на всіх континентах, дав концерти в 80 країнах.
— У нашому фільмі дві серії присвячені зарубіжних гастролей. За сюжетом «Берізка» виступає у Франції та Америці, — каже Папернов. — У 80-ті роки поїздка за кордон була чимось фантастичним. Артисти розповідали нам реальні історії, які і ввійшли в серіал. Маленькі витрати, на які не розгуляєшся, а хотілося ще щось привезти додому, тому брали з собою їжу. І тут виникали різні колізії. Всі жили у готелях, де і готували собі за допомогою кип’ятильників та інших різноманітних хитрощів (не буду розкривати всіх секретів). Проводка не витримувала потужності нагрівальних приладів, і електрика вирубувалося на всьому поверсі.
Для артистів гастролі були неймовірною для тих часів можливістю побачити світ. У серіалі одна з учасниць ансамблю залишилася на Заході. Цей хід придумали для розвитку сюжету, динаміки, щоб глядачеві було цікаво. За словами Ксенії Журавльової, такого несподіваного повороту в біографії «Берізки» не було.
Ксенія Журавльова:
— Я побувала в Латинській Америці, Китаї, Франції, Італії, Польщі, Греції, Єгипті, Кореї, США — всіх країн не перерахувати. В ті роки я була дуже молода, тому на гастролях всі витрати просто проїдала, насолоджувалася незнайомій життям. Але старші колеги летіли на гастролі зі своїм провіантом, економили і привозили речі, яких у нас тоді не було. Але в історії нашого колективу ніхто під час закордонних турів не залишався в чужій країні.
Батько Марії Порошиной Михайло Порошин був у свій час солістом ансамблю «Берізка».
Марія Порошина:
– Він не танцював, а співав між номерами дівчат. Мені здається, двометровий блакитноокий блондин з кучерявими волоссям прикрашав виступи шикарним тенором. Я бачила його на сцені, хоча була тоді маленька, залишилися записи тих концертів. І запам’ятала «Берізку» як колектив красивих і цікавих людей, які прославляли Росію за кордоном у всіх її проявах. Рада, що про цей ансамбль зняли фільм. До речі, і я танцювала в супутнику «Берізки». Ми, діти, виконували всі номери дорослого колективу. А в серіалі я зіграла роль Маргарити Павлівни Фомичевой. В юності Рита хотіла танцювати в ансамблі «Берізка», але її мрія не здійснилася, і тепер вона намагається втілити її в дочки.
Відомий факт, що в балетних колективах часто заздрять солістам. Трапляється, що часом недоброзичливці підсипають розбите скло в пуанти, ховають або псують сценічні костюми.
— Чесно кажучи, інтриги в театрально-балетному світі дещо прикрашені, — зізнається Ілля Папернов. — Нам для гостроти сюжети доводилося вигадувати подібні історії. Хоча у ансамблю своя атмосфера з часів Надеждиной, тому скло в сценічного взуття — прийом не для «Берізки». Так і в цьому великому колективі просто немає солістів, є артисти, які мають різні амплуа, тому і причин для заздрості особливо немає.
Відсутність конфліктів, сварок, скандальних підтасовувань підтверджує і Журавльова.
Ксенія Журавльова:
– На моєму віку (а я в ансамблі вже 28 років) ніяких інтриг у колективі не було, але старожили розповідали, що хтось міг заховати взуття або переважити костюм в інше місце перед виходом артиста на сцену. Щоправда, подібне траплялося вкрай рідко.
Головна таємниця, яку доводиться осягати новачкам «Берізки», – пливе крок. Це майстерність, яке досі тримають у секреті.
Ксенія Журавльова:
— Це дійсно так, і, щоб зобразити пливе крок у танці, у фільмі всі номери виконували артисти «Берізки». Хоча молоді актриси багато репетирували і дуже старалися. Але пливе крок на то й секрет, що живе тільки в нашому колективі. Надєждіна придумала цей хід, і його довго освоюють всі, хто приходить в ансамбль.
Всього ж у колективу близько 3 тисяч костюмів. За дві години концерту артисти змінюють одяг і головні убори понад 20 разів. Якщо зважити всі вбрання артистів «Берізки», це буде 2,5 тонни. Костюмерам довелося неабияк постаратися, щоб не тільки відтворити образи, але і зробити їх легше — в буквальному сенсі.
— Кожен наряд «Берізки» — справжній витвір мистецтва з оксамиту, шифону, мережива або шовку, розшите тасьмою і бісером, — ділиться з «Антеною» художник по костюмах Ізольда Порхунова. — Артисти ансамблю танцювали в кадрі в своїх костюмах. Але кожен костюм «Берізки» важить більше 3 кілограмів, його потрібно вміти на собі носити. Танцюристів довго вчать правильно тримати голову під час виступу. І для актрис ми зробили ідентичні варіанти, але полегшені. Адже їм треба було в цих нарядах перебувати довго. Але відтінок і фактуру тканини ми максимально підбирали до справжнім. Всього пошили понад 20 нарядів. Деякі виготовили в пітерської майстерні, в якій у свій час ці ж майстрині шили для «Берізки». А в Новгородській області знайшли бабусь, які працювали в мереживних майстерень, з їх запасників привезли унікальне мереживо ручної роботи.