Виховні казки. Як говорити про почуття з дитиною
Виховання казкою. Як придумати казку на ніч
Виховання казкою дуже популярним останнім часом. Мами придумують казки для своїх дітей в залежності від ситуації і діляться один з одним в соцмережах. Казки-воспиталки допомагають говорити про почуття з дитиною, прищеплювати йому корисні звички і разом знаходити вихід зі складних ситуацій.
Руда кішка, яка не вміла муркотіти
Руда кішка була нічия. Інші кішки поспішали ввечері додому в свої м’які затишні крісла, а ця ніколи нікуди не поспішала. У неї не було крісла, не було вдома і не було господарів. Звичайно, рудої кішки дуже хотілося, щоб все це у неї було. Але вона не наважувалася навіть мріяти про таке. Справа в тому, що ця кішка зовсім не вміла муркотіти.
“Я, напевно, поламана, — думала кішка, — або бракована. Ніхто не візьме мене додому. Кожна людина хоче, щоб йому муркотіли. Кому потрібна кішка, яка ніколи цього не робить?”.
Кішка так соромилася цього, що нікому-нікому не зізнавалася. І гордо говорила усім, що живе сама по собі, тому, що їй так подобається.
Одного разу руду кішку побачила дівчинка.
— Кіс-кіс-кіс! — покликала вона. — Ходімо до мене жити? У мене в кімнаті є м’який диванчик з подушками, тобі буде там тепло і затишно!
Кішка підстрибнула від радості, але тут же згадала про свій недолік. “Як тільки вона дізнається, що я не можу муркотіти, тут же вижене мене назад на вулицю”, — вирішила вона. Та відповіла, байдуже виляючи хвостиком:
— Ні, дякую! Я люблю спати на твердій лавці!
— Не може бути! — не повірила дівчина. — Ну, йдемо! У мене в холодильнику є курячий паштет! Дуже смачний! Я тебе почастую!
— Ні, дякую! — сказала кішка, облизуючись. — Мені не потрібен ніякий холодильник! Я люблю полювати!
Але дівчинка все одно їй не вірила.
— Я буду гладити тебе по спинці і чесати за вушком! — пообіцяла вона.
Ніхто ніколи не гладив руду кішку.
— Прасувати? — здивувалася вона. — А як це?
— Це ось так! — дівчинка взяла кішку на руки і лагідно провела по спинці рукою. І тут з кішкою щось сталося. Їй здалося, що всередині у неї завівся моторчик.
— Як ти чудово мурлычешь! — сказала дівчинка. “Муркочу? Я? — здивувалася кішка. — Я муркочу!”. І тут же обняла дівчинку за шию:
— Я дуже хочу до тебе жити! — сказала кішка. — Ти будеш мене гладити, а я тобі — муркотати!
Які бувають слова
— Мам! — Лісена забігла на кухню всього на хвилинку. — Дай печива!
— Ти забула чарівне слово! — нагадала мама.
Але Лісена дуже поспішала. Вона не хотіла згадувати чарівне слово. Вона хотіла печива.
— У! — Лісена розсердилася і навіть тупнула ніжкою. — Ти погана!
І тут же відчула, як в роті у неї стало гірко. Від цього Лісена розсердилася ще дужче.
— Погана, погана мама! — закричала вона. — Йди!
“Брр. Треба ж, — здивувалася дівчинка, — я ніби бурульку відкусила. Навіть язичок примерз!”
Вона подивилася на маму і побачила, що та зіщулилася, як від холоду. Лисене стало шкода маму.
— Прости мене! — кинулася до неї малятко. І тут же бурулька в роті розтанула. Лисене раптом стало тепло і приємно.
— Звичайно, моя хороша! — обняла дочку мама. Вона більше не ежилась, як ніби теж зігрілася.
— А чому так відбувається? — запитала Лісена.
— Це все слова, — пояснила мама. — Адже вони дуже різні бувають. Одні злі, інші добрі, одні сумні, інші веселі, одні крижані, а інші теплі. Словом можна поранити, і обігріти.
— Як здорово! — захопилася Лісена. — Цікаво, які ще слова бувають? І тут же згадала чарівне слово, про яке говорила мама: “будь Ласка!”. Це слово було пухнастим і трохи щекотным. Лісена навіть розсміялася. А слово “спасибі” виявилося світлим, сонячним.
Лисене дуже сподобалося грати в слова. До самого вечора вони разом з мамою перебирали їх. Слово “хороший” — було м’яким, як плед. Слово “допомагати” — надійним, як великий диван. Слово “образа” виявилася кислим на смак, а “сварка” — жахливо солоним. Зате “радість” переливалася яскравими квітами, як веселка, а “гра” була схожа на жменю льодяників. Чудовий вийшов день.
— Спокійної ночі, доню, — обняла її мама перед сном, — я люблю тебе!
— І я тебе люблю! — сказала Лісена, закриваючи очі. І посміхнулася: до чого ж солодке слово! Найкраще! Потрібно частіше говорити!