Біль і самотність: 10 нестерпних труднощів материнства
Матусі поділилися, з чим справлятися найскладніше — і це не недосипання і навіть не фізичний біль після пологів.
Поскаржитися на свою сувору долю молода мама може хіба що пошепки. Або своєї власної мамі — при хороших умовах з нею відносин. А то буває, що й рідна людина не зрозуміє, тільки відмахнеться: «Всі народжували, усі дітей ростили, а ти ноешь». Тому найчастіше скаржаться або в анонімних групах в соцмережах, або за допомогою спеціальних програм. Одне з них — Whisper, тобто «шепіт». Адже «мовчазна» ситуація склалася не тільки у нас, по всьому світу мамам є над чим поплакати, але вони не можуть собі цього дозволити. А ми зібрали 10 речей, які жінки вважають гіршими в материнстві.
#1
«Для мене найгіршим моментом материнства стали не пологи і не якісь нюанси догляду за дитиною. Це був момент виписки з пологового будинку. Знайома нещодавно надіслала відео, як її зустрічав щасливий чоловік: з букетом, кульками і дорогим подарунком, привіз в чисту квартиру, замовив їжу — їй ні про що не треба було турбуватися. А я… Чоловік навіть двері в машину не притримав, коли я намагалася в неї сісти з дитиною на руках. Будинки — сарай, бруд на підлозі, брудну постільну білизну на ліжку, купа прання, порожній холодильник, навіть котячий лоток не прибраний. І сліди пиятики — явно відзначав всі дні, поки я була в пологовому будинку. Дивлячись, як я реву, встав і пішов типу за продуктами — на п’ять годин в найближчий супермаркет. А я до ночі відмивала квартиру, поки чоловік грав за комп’ютером».
#2
«Я ненавиджу нічні годування. Для мене це просто пекло. У дочки вже ріжуться зуби, а вона бовтається на грудях всю ніч безперервно, буквально изжевывая мене до синців. Я практично не сплю, а доводиться вставати о шостій ранку — так вже прокидається старший. Кожен день я молюся, щоб вечір не настав довше. У мене вже немає сил. І відлучити від грудей не виходить — без неї молодша не спить взагалі…»
#3
«Коли я завагітніла, як-то автоматично відсіялося 30 відсотків всіх моїх друзів і знайомих. Їм зі мною стало нецікаво, адже гуляти, як раніше, я вже не могла. Потім — розлучення. Після розлучення я позбулася ще третини друзів, які виявилися більшими друзями чоловіка, ніж моїми. Останні друзі розбіглися, коли я народила. І тоді я зрозуміла, що найстрашніше в материнстві — це самотність».
#4
«Для мене материнство перетворилося в безперервну біль. Під час вагітності з’явився варикоз — у мене до нього спадкова схильність. Потім — розриви, шви, волосся лізуть клаптями, на обличчі якісь висипання, ніби я підліток, а не 30-річна жінка, поїхав гормональний фон. Але найстрашніше для мене — розсипалися зуби. На лікування немає грошей — в декреті багатшими не стають. Про те, як страшно болить спина, я вже і не кажу, ви і самі все знаєте. Відчуваю себе руїною у свої 30».
#5
«Постійне почуття провини. Я не знаю, що з ним робити. Мені весь час здається, що я не справляюся. З-за того, що дитина плаче, у мене паніка. Дивлюся на інших матусь в мережі — вони і гарні, і щасливі, і діти чистенькі сміються. Ні, в мене з вигляду теж начебто все в порядку. Але не так ідеально, як хотілося б. Мені навіть до лікаря на плановий обхід страшно йти — раптом він скаже, що я щось роблю не так. Прикрикну на дітей — потім ридаю весь вечір з-за того, що я жахлива мати».
#6
«Мені весь час доводиться брехати. З грудним вигодовуванням не склалося — перед пологами я дуже хворіла ангіною, тиждень не можна було годувати, так як доньці протипоказані були мої антитіла. Налагодити ГВ вже не вийшло, та й сил не було. Педіатр мене мало не прокляла, сказала, що я ворог своїй дитині. Всі знайомі в один голос: „Ти ледача або груди псувати не хочеш?“ Бабусі за серце хапалися, ніби я малюка вирішила отруїти. Ну немає у мене молока, ну що я тут зроблю? Загалом, почала всім відповідати, що так, грудьми годую, і день і ніч на грудях, і все у нас чудово. Все і відстали. Хоча, здавалося б, кому яке діло взагалі до цього?»
#7
«Найгірше — це не те, що тобі доводиться пити остиглий чай або є охолоджену їжу. Найприкріше, що тобі доводиться завжди є в самоті. Ти сидиш за столом і дожевываешь давно охолоджену їжу, коли всі вже поїли і розійшлися по своїх справах. Але не ти».
#8
«Я вже три роки нікуди не виходила одна по своїх справах. У мене погодки, обидва на грудному вигодовуванні. Я буквально прив’язана до будинку за титьку. Вийти я можу тільки на прогулянку, в магазин, в поліклініку. Салон краси? Спортзал? Зустрітися з подружками? Ні, цього, схоже, найближчим часом не бувати. Я вже вою в цих чотирьох стінах. Можна було б зцідити і залишити дітей чоловікові. Але він проти».
#9
«Питання про „ти ж не сама народила“? У сенсі, не сама?! Пологи тривали 22 години, я думала, ми з дитиною обидва помремо. Екстрене кесареве, про який я вже просто благала, реанімація, шви, біль — це все називається „не сама“? А що, у нас є вибір у такій ситуації? Говорити, що кесарів розтин — це як би і не справжні пологи, може людина або нерозумний, або невихований. Коли ми всі станемо хоч трохи тактовніше?»
#10
«Я — хороший фахівець у своїй сфері. Професіонал. У мене була цілком динамічна кар’єра, все відмінно розвивалося. Але я завагітніла, пішла в декрет, через два роки народила другого. І тепер я не можу повернутися на роботу. Компанія, з якою я йшла в декрет, під час карантину збанкрутувала. Мене тупо ніхто не хоче брати — мовляв, будуть постійні лікарняні, тобі треба буде забирати дітей, нам таке не треба. Максимум, що пропонують фріланс на таких умовах, що можна повіситися. Виходить, я буквально поклала своє життя на вівтар материнства. Сім’я коштувало мені всього».