Сучасні продукти, які не стали б їсти наші бабусі

Ми вже звикли до асортименту продуктових магазинів. До того, що нічого не треба «діставати», а якщо чогось і немає на прилавку, це спокійно можна замовити в інтернеті. До того, що ковбаса буває десятків різних видів, а банани дешевші морквини.

Для нас «продукт в дефіциті» — це означає, що на полицях цілих два дні немає, наприклад, гречки. Або ж вона є, але вибір невеликий. І так далі.

При цьому багато людей старшого покоління, ті, хто виріс у 70-80-х, досі ходять в супермаркети як на екскурсію. Ми попросили наших мам і бабусь пройтися по сучасним продуктових рядах і згадати, що б їх здивувало, якби це на прилавку ще до розпаду СРСР.

Крупи в пакетиках для варіння

Це зараз зварити порцію гречки — справа 20 хвилин. Закип’ятив воду, посолив, кинув туди пакетик з крупою і просто чекаєш. А раніше це був цілий процес: спочатку перебрати, потім прожарити на сухій сковороді і тільки потім варити. Втім, крупи у звичайних упаковках теж нікуди не поділися, але їх якість набагато краще, і перейматися таким чином зовсім не обов’язково.

Готовий фарш

Він продавався в «Кулінарії» у великих заморожених брикетах. Але купували його рідко: м’ясорубка була вдома у кожної поважаючої себе господині. Такої розкоші, як придбати в гіпермаркеті охолоджений свіжий фарш, у наших батьків просто не було.

Хліб в нарізці

Ще одне пустощі, як сказали б наші бабусі. Навіщо купувати вже нарізаний хліб, ножів будинку чи що ні? Та й взагалі, всі ці піти, тортильї, зернові хлібці з насінням чіа… Є ж білий, і є темний. Що ще треба? Зате зараз це і смачно, і зручно, і корисно. І, до речі, ті ж бабусі з задоволенням беруть саме такі упаковки.

Чай в пакетиках

Ще один винахід «для ледачих». А як же «Краснодарський»? «Грузинський»? «Індійський»? В радянських будинках навіть градація була. Дефіцитний «зі слоном» — на стіл для гостей. Той, який простіше, можна залишити на кожен день. Сьогодні мистецтво заварювати листовий чай нікуди не поділося. А чай в пакетиках — це можливість отримати улюблений напій швидко і з будь-яким смаком. І без противних, постійно лізуть в рот чаїнок.

Готові обіди

З чогось такого, що було в радянських магазинах, учасниці нашого експерименту згадали тільки бульйонні кубики. Вони продавалися ще в кінці 60-х, правда, на сучасні були зовсім не схожі. Перші такі кубики продавалися на вагу і без обгортки.

А ось про «Дошираках», «Роллтонах» і іже з ними навіть в кінці 80-х ще не чули. От би над вами посміялись тоді, якби ви розповіли, що для пюре не обов’язково варити і товкти картоплю, а досить залити окропом сухий порошок у пластиковому стаканчику. До речі, каші швидкого приготування теж з’явилися на ринку лише в кінці 90-х.

Екзотичні фрукти і овочі

Можна було б дати радянської господині тисячу рецептів з авокадо, але вона не приготувала жоден з них. Просто тому, що самого авокадо в рядових магазинах Союзу не було. Втім, як і манго, грейпфрут, ківі і багато чого іншого. Найбільшою екзотикою були банани, причому продавали їх в основному на вулицях, інакше б чергу не поміщалася в магазині.

Йогурти

Вперше йогурт в сучасному його розумінні з’явився в Росії на початку 90-х. Першим російським виробником стала компанія «Вімм-Білль-Данн».

Так, у радянський час був фруктовий кефір, нагадує його за смаком. Були кисломолочні кисляку, «Сніжки» — теж щось схоже, але не те. А ось йогурту, такого, до якого ми звикли, точно не було. Зате зараз можна вибрати на будь-який смак і гаманець: йогурт став одним з найулюбленіших продуктів.

Пакетовані соки

Пастеризовані, довгого зберігання. Такі теж з’явилися вже в сучасній Росії. Точніше, ринули сюди в середині 90-х на зміну розчинним «Інвайт», «Юпі» і «Зуко». Спочатку їх експортували з-за кордону, але в 1994-му з’явився «J7», перший пакетований сік російського виробництва.

До речі, з соком епохи СРСР нинішній все одно не порівняти. Той — яблучний, виноградний, томатний, що продавався в трилітрових балонах, з непоказною етикеткою і чомусь в овочевих магазинах, був, мабуть, самим смачним.

Бутильована вода

Так, аж до кінця минулого століття нас би просто не зрозуміли. Навіщо розливати воду у пляшки, якщо вона не газована, не мінеральна? Навіщо продавати звичайну питну воду, якщо завжди є кран та водопровід? Проте з середини 90-х років цей ринок почав набирати обертів. Промовчимо, що в багатьох пластикових пляшках насправді все та ж водопровідна вода, і просто констатуємо факт: у радянських магазинах такого точно не було.

М’ясні і сирні нарізки

«Якщо б ми в радянський час в магазині попросили сир слайсами, та ще й у фірмовій упаковці, нам би викликали психіатричну допомогу, — сміється одна з учасниць нашого експерименту. — Втім, куплену на вагу ковбасу „Докторську“ або „Чайну“ — можна було попросити нарізати. Але це було б ласкою з боку продавця. І в кращому випадку батон ковбаси порубали б на кілька шматків».

Тут додамо, що з асортиментом сирів і ковбас в принципі було не так цікаво, як зараз. Ні, в «Гастрономі №1» в Москві або ж в «Елісеевском» в Ленінграді можна було купити і корейку і грудинку, і, можливо навіть брі з камамбером. Але отоварювалися там небагато. А в звичайних магазинах такого розмаїття не було.

«Нам було за щастя дістати сосиски, — згадують радянські домогосподарки. — Чомусь вони були делікатесом. А ось сардельок було багато».

Почати тест

Джерело