Як фото на телефон може врятувати життя дитині
Єдина умова: потрібно знімати зі спалахом.
Малюк Роккі був ідеальним дитиною: ніколи не вередував, тільки мирно займався звичайними дитячими заняттями — спав, грав і дуже енергійно їв. Мама натішитися не могла на принадність-синочка. Одне тільки насторожувало: в чотири місяці у Роккі ніби як почав розвиватися синдром ледачого ока, коли повіку опускалося на одне око трохи сильніше, ніж на іншій. Точно такий же синдром у Періс Хілтон, до речі. Мама Роккі, 43-річна Кара, значення цьому не надала. Але через три місяці вона вже мчала до лікаря, схопивши в оберемок сина.
Справа в тому, що одного разу ввечері Кара повернулася до синочка, який мирно грав поруч на кухні, і побачила в його лівому оці дивну пляму, наче мармурове. Воно відображало світло, а з іншим оком все було в порядку.
Лікар не знайшов у Роккі ніяких відхилень. Але на всяк випадок вирішив направити його до офтальмолога. На УЗД виявилося, що хлопчик вже практично осліп на ліве око, збереглося лише 10 відсотків зору. За очима Роккі зростала ракова пухлина — ретинобластома. Вона вже вразила сітківку лівого ока, тому він практично не бачив. Малюку було всього сім з половиною місяців, коли почалася його битва за життя.
Півроку Роккі проходив хіміотерапію, щоб зупинити поширення раку. Якщо метастази проникнуть в мозок, то дитину буде вже не врятувати.
Роккі у процесі лікування було дуже нелегко
«Я ридала весь цей час без зупинки. Мені здавалося, що це все кошмарний сон, що це не зі мною відбувається», — розповідала Кара Daily Mail.
Лікарі пояснили матері, що їй ще пощастило. Ретинобластома підступна тим, що розвивається у дітей у віці до трьох років, коли вони толком ні на що поскаржитися не можуть, а таких симптомів як у цього виду раку немає. Тому нерідкі випадки, коли пухлину виявляють вже занадто пізно, коли рак поширюється в головний і спинний мозок, вражає зоровий нерв, і в цьому випадку врятувати дитину вже практично неможливо.
В день, коли Роккі почав проходити хіміотерапію, на Кару звалилося ще одне нещастя: вона відчула різкий біль в животі, яка виявилася нападом апендициту. Її терміново прооперували.
«Я навіть на руки свого малюка взяти не могла. Йому було так погано, а я нічим не могла допомогти», — каже Кара.
Після півроку хіміотерапії хлопчикові почали сеанси лазерної та кріотерапії, щоб убити наполегливу пухлина. Але успіху це не принесло, рак не бажав здаватися. Через три місяці Роккі пройшов ще один, тримісячний курс хіміотерапії.
І ось, здавалося б, все налагоджується, лікування приносить результат. Але раптом рак перестав реагувати на вплив і пухлина знову почала зростати. Це було через майже два роки після початку лікування. Два роки! Вихід залишався тільки один: видалити око.
«Мій хлопчик — просто маленький чемпіон. Він так стійко переніс всі, навіть операцію. Його турбувала пов’язка, яку він змушений був носити після операції, але коли її зняли, Роккі миттєво про неї забув, бігав, ніби нічого не сталося», — розповідає Кара.
Вона тепер закликає всіх батьків регулярно перевіряти зір своїх дітей на ретинобластому. Це можна зробити простим чином, вдома — просто сфотографувати дитину на телефон, включивши спалах.
«Робіть це раз в місяць. Пухлина буде видно на знімку — вона відбиває світло, — радить Кара. — Хто знає, може, це врятує комусь життя чи збереже зір».
Фото, яке Кара зробила перед операцією. На ньому ясно видно пухлину
Джерело