Радянські побутові звички, які зараз здаються дикістю
А ще ті, від яких ми, схоже, ніколи не позбудемося.
Ми — це не тільки ми тут і зараз, але ще і пам’ять поколінь, яка залишає свої сліди у кожному. Але пам’ять пам’яттю, а побут за останні 30 років змінився настільки, що деякі подробиці того, радянського часу, згадуються як щось безглузде, дивне, чи не фантастичне.
Смажити все підряд
Який же суп без засмажених цибулі і моркви! Зараз про таких рецептах навіть говорити дивно: з нинішнім трендом на здорове харчування максимум, що ми собі дозволяємо — гасити овочі з мінімальною кількістю масла або навіть на воді. А якщо вже смажити, то на багатті, на грилі. Ще краще запікати в духовці. Але зажарка на маслі, яке часто було не надто рафінованою, не дуже дезодорованим… Ні, здається, це не дуже смачно. Але поживності страви, безумовно, додає.
Кип’ятити білизну
Ця звичка себе ще не скрізь зжила. А років десять тому всім в зубах нав’язло реклама про «Ви ще кип’ятіть?..» Відмовитися від кип’ятіння було складно: адже цей спосіб, точніше, додаток до прання, дозволяв домогтися ідеальної білизни. Правда, білизна від такої процедури швидше псувалося, тканина розповзалася. А атмосфера в будинку стояла просто незабутня: пар, їдкий запах мила. На щастя, зараз у цьому потреби немає. Досить просто випрати з хорошим порошком або відбілювачем.
Прати на дошці
Ще один пекельний спосіб прання — розсаджені в кров кісточки пальців, ниє поперек, голова болить з-за довгого стояння внаклонку. Ворогові не побажаєш. А доводилося — гарячу воду багатьом доводилося економити, тому що не у всіх будинках вона була, машинки теж були не у всіх. Мабуть, від такої прання задоволення отримували тільки діти — на тій стадії розвитку, коли їм цікаво мити, прати, возитися у воді.
Мити пакетики
«Ненавиджу мокрі пакетики, — Іру пересмикує від спогади. — Вони такі мерзенні на дотик!» Її можна зрозуміти: миття пакетиків і справді було не самим приємним справою. Але доводилося акуратно вручну прати, а потім ще і розвішувати на просушку. Пакетики були рідкістю. Так що їх зберігали, як зіницю ока — зручна ж річ. А тепер ми від пакетів відмовитися не можемо, настільки вони вросли в наш побут.
Стояти в магазині дві черги
А то й три. Пам’ятаєте, як це було? Спочатку вистоювали чергу до прилавка, де продавець зважував або відкладав товар, писав на клаптику паперу суму. З цим папірцем потрібно було вистояти ще одну чергу — на касу. Розплатитися, взяти чек, а потім знову піти в чергу — обміняти чек на покупку. До речі, помічали, що касири в супермаркетах, вибиваючи чек, частенько його злегка надривають? Звичка залишилася ще з тих пір, щоб ніхто не зміг ним скористатися.
Клейонка — скрізь
Її стелили під скатертину або замість скатертини, нею обклеювали стіни на кухні, роблячи подобу фартуха. Можна було зустріти такі приклади, коли стіни оббивали нею цілком. Ну а що? Матеріал зручний, міцний, доглядати за ним просто мокрою ганчіркою провів і чисто. Правда, забарвлення частенько були просто оглушливі: ніби дитина малював всіма кольорами веселки. Але вибирати не доводилося.
Штопати колготи
І добре б теплі, але капронки! Підчепити найтоншої голочкою, закріпити сповзли петлю, залатати стрілку. Правда, і капронки тоді були куди грубіше і товщі, ніж нинішні. Ну а в умовах тотального дефіциту нічого більше не залишалося: доводилося зашивати. І навіть віджилі своє колготки нікуди не поділися: у них можна було зберігати цибулю (це, до речі, відмінний спосіб зберегти врожай), зшити мочалку для миття посуду, зробити сито, щоб перетирати варення в джем.
Правда, ті часи породили лайфхак: хочеш продовжити життя колготкам — поклади їх у морозилку.
Зберігати дрібниці в бляшанках
Гудзики — в коробках з-під печива, цвяхи — в банках з-під кави. Напевно досі десь у коморах можна відшукати такі залізні скарби. Тим більше що печиво в бляшанках купували нечасто: воно з’являлося рідко, і коштувало дорого.
Доїдати до останньої крихти
«У нас товариство чистих тарілок», — під цю фразу виросло чимало людей з розладами харчової поведінки. Потрібно з’їсти все, що поклали, — це закон. Бажано ще вымакать тарілку хлібцем. Їжа була базовою цінністю: старше покоління і зараз вважає за краще їсти через силу, лише б не викидати. Втім, зараз ми впали в іншу крайність — людство викидає занадто багато продуктів. Так що нам ще належить знайти золоту середину.
Звички, які в нас живі досі
Зберігати вдома пакет з пакетами.
Якщо криза — закуповувати про запас консерви, сіль, крупи.
Вважати, що без супу обід — не обід.
Стругати салати тазиками.
Варити варення і робити закрутки.
Додавати скрізь майонез.
Мити підлогу руками, а за посудомийкою перемивати посуд.