Захворіла на ГРВІ під час карантину: реальна історія
З чим можна зіткнутися, підхопивши застуду в розпал пандемії.
Якщо раніше людині, який чхнув в суспільстві, бажали «Будьте здорові!», то зараз злобно подивляться і пробурчат щось на кшталт: «Будинки треба сидіти, якщо чхаєш!» Все це з-за коронавіруса, який в лічені тижні заблокував життя не тільки одного міста або країни, але і всього світу, викликавши нестабільність і страх перед майбутнім.
Але навесні настає період загострення всіх звичних нам захворювань, таких як грип, ГРВІ та ГРЗ. І мене, як і багатьох, примудрилася застудитися у часи COVID-19. Так як це — захворіти в період епідемії страшного вірусу?
Ніколи не гуглите свої симптоми в інтернеті!
Якби не пандемія, я б і не подумала про те, що є носієм страшного вірусу в короні! Біль у горлі, температура, загальна млявість і головний біль сказали б мені лише про те, що я застудилася. Навіть не викликаючи лікаря, я б вже знала, що купити в аптеці і як довго я проболею. Але на дворі лютувала карантин: люди з божевіллям забивали холодильники їжею, скуповували антисептики та медичні маски, остерігалися один одного і тримали дистанцію. Тому легка хвиля паніки наздогнала і мене: а раптом у мене цей вірус, а я і не підозрюю?
Адже, як свідчили всі ЗМІ, носіями вірусу могли стати не тільки ті, хто повернувся з країн з негативною епідеміологічною обстановкою, таких як Китай та Італія… COVID-19 передається повітряно-крапельним шляхом, і захворіти може кожен!
Я почала гуглити симптоми прояву нового вірусу і зрозуміла, що все описано туманно, але в цілому ознаки дуже схожі з моїми. Чесно зізнатися, трохи злякалася. Я знала, що у зв’язку з пандемією пацієнти з підозрою навіть на звичайну застуду повинні самостійно йти в поліклініку, а викликати лікаря додому, щоб не заражати інших людей в медустанові. Так я і зробила.
Швидка приїхала дуже швидко, що мене здивувало. Адже у звичайній ситуації її можна чекати півдня. Я переживала, що в мене був недійсний страховий поліс і мене не візьмуть, але його спочатку навіть не запитали. Мабуть, лікарям дали установку перевіряти всіх, незалежно від наявності документів.
Перші запитання від лікарів були: «Виїжджали ви в останні місяці за кордон?» і «чи Контактували з людьми, які повернулися з-за кордону?». Отримавши від мене два негативні відповіді, вони почали дізнаватися про симптоми, скарги, запитували, як давно тримається температура, не помічаю я щось незвичайне в тому, як протікає застуда. Тест на коронавірус не брали, ніяких нових або додаткових способів діагностики захворювання не використовували. Послухали легкі, виміряли температуру, подивилися горло.
Злий жарт із людьми може зіграти самонавіювання. Коли у тебе запитують: «Не відзначаєте ви у себе ломоту в суглобах і м’язах?», мимоволі починаєш її відчувати. Тут важливо не панікувати, а зібратися і надати максимально точні дані.
Противірусний засіб, лікарняний та огляд через кожні два дні
За підсумком першого огляду мені відкрили лікарняний, в якому вказали діагноз: попередньо гострий фарингіт. Виписали противірусний засіб та препарат для полоскання горла. Ну і, звичайно, постільний режим і рясне пиття. Рецепт мене не здивував. Зате здивувало наступне: лікар призначив огляд через два дні. На питання «Чому так скоро? Адже на лікування застуди чи ГРВІ потрібна тиждень» він відповів, що всіх хворіють на грип і дуже схожими з ним захворюваннями поліклініки міста тримають на контролі, щоб виключити ймовірність зараження коронавирусной інфекцією. Після цих слів стало набагато легше, адже у разі помилкового діагнозу я знала, що тепер буду під пильною увагою лікарів і жодна зараза не залишиться непоміченою.
Окремий вхід і косі погляди: як пройшов мій повторний похід до лікаря
Настав день другого огляду, на який я вирушила сама, оскільки мені стало легше, а будівля поліклініки розташоване поруч з моїм будинком. Аптечної маски у мене не було, довелося використовувати шарф. Увійшовши в медустанову, я побачила цікаву картину: людей майже не було, а на вході всіх зустрічала медсестра і міряла температуру. Медпрацівник підійшов до мене, навів прилад і голосно оголосив: «У вас температура. З якого приводу ви в поліклініці?» Почувши це, на мене почали дивитися, а я відчула себе прокаженої. Хворіти на застуду в часи коронавіруса виявилося складним не фізично, а психологічно.
Мене вивели з будівлі і показали на додатковий, ізольований вхід у поліклініку, який діє для всіх хворих. Відчувала я себе особливою, причому в поганому сенсі слова. Здоровий глузд підказував, що це правильно, адже оточуючі не знають, що у мене — вірус або звичайна застуда.
Прийом пацієнтів у лікарів-інфекціоністів та терапевтів проходив дуже швидко. Стало шкода докторів: краєм вуха я почула розмову двох фахівців, які говорили про те, що навіть не встигли пообідати. На огляді мені послухали легкі, запитали, чи не стало краще, подивилися горло і виголосили сумне: «У вас ускладнене дихання!» Я злякалася. Невже коронавірус? Але звідки? Коло людей, з ким я контактую, аж надто вузький, і серед них немає приїжджих або хворіють… Мені сказали здати аналізи, кров і сечу і з результатами прийти ще через 2 дні.
На наступний день я здала аналізи. Черги майже не було, що не могло не радувати. Адже хотілося дотримувати постільний режим і поменше перебувати серед людей.
Третій похід до лікаря: виписка
Через день я прийшла на третій прийом до терапевта. У нього на руках вже були мої аналізи. Вони виявилися ідеальними, температура і почервоніння горла спали, а дихання було вільним. Я з полегшенням видихнула своїми здоровими легенями! Мені закрили лікарняний і відправили в світ.
Підводячи підсумки, хочеться сказати, що цей тиждень хвороби вимотала мене більше морально, ніж фізично. Косі погляди людей, отскакивающих від тебе при черговому чханні, аптекарки, змащувальні руки антисептиком прямо при мені після того, як повернули папірець з рецептом, — все це змушує відчувати себе ізгоєм. Сподіваюся, пандемія скоро закінчиться і жоден хворий не відчує на собі той тиск, який я випробувала.