А ви прибираєте за собакою на вулиці?
Як ми гуляємо з собакою. Кокер-спаніель – найкраща порода для дітей
Собаки у людей завжди викликають емоції. Це можуть бути позитивні: радість, усмішка, щастя. Бувають і негативні: страх, огиду, здивування.
Лео – наша собака, англійський кокер-спанієль. Кокеры за своєю природою не можуть викликати негативні емоції. Це неймовірно рухливі, доброзичливі собаки, чутливо прив’язані до одного господаря. Середнього розміру, з довгими красивими вухами, блискучою трохи кучерявою шерстю.
Бабуся і дідусь ради собаці, але скромно. Діти, навпаки, при вигляді собаки пищать, кричать, тискают і бігають з ним по квартирі.
– Лео під диваном, – як команду до дії вимовляє Маша.
– Не випускай його, – відповідає Паша. – Мама, ти нікуди не йди.
– Я піду наллю собі кави.
Мама виходить з кімнати. Лео рветься в одну сторону, в іншу. Маша з Пашею встали стіною, закрили дорогу руками, не пускають його. Не видаючи жодного звуку, Лео рвонув вперед – перешкода. Ще раз – те ж саме. Швидко, поки діти не зрозуміли, що відбувається, скочив на диван і пішов з кімнати за мамою.
Діти регочуть, переповідають ще раз деталі події.
Реклама
– Збираємося на прогулянку! – скомандувала мама. – Час вже одинадцять, ми поснідали, телевізор подивились, а Лео ще навіть в туалет не сходив. Всі підуть?
– Так, так, – лунає з різних куточків квартири.
– Лео, Лео, – Паша сідає на підлогу і підкликає до себе собаку, б’є рукою по коліні. Лео сидить поруч нерухомо, лише очі, як намистинки бігають вгору, вперед.
– Лео, Лео гуляти, – повторює Паша і закриває очі. Через кілька секунд морда пса ніжно лежить на грудях у сина. Великі собачі очі дивляться прямо на дитину.
– Ех, Лео, Лео! Який ти хитрий! – Паша дивиться на нього, посміхається і чухає ніс, шию, грудку і за вухами.
– Маша, Паша, йдіть до річки. Я вас наздожену. Мені потрібно зустрітися хвилин на десять на зупинці. Тільки візьміть пляшку.
– Пляшка не потрібна, – відреагувала Маша, – він не гавкає, коли тебе немає.
Кокер-спанієлі дуже люблять гуляти. У книзі по догляду написано: цим собакам необхідні регулярні та тривалі прогулянки. Вони не можуть ходити спокійно, завжди бігають, нюхають, цікавляться подіями.
– Дійшли без пригод? – уточнила я у хлопців.
– Так, добре. Тільки Лео сходив в туалет недалеко від будинку. Але ти не хвилюйся, мам, я вже снігом все прикрила. Не видно, – чесно розповіла Маша.
– Так, так, я зараз подумаю, як бути, – відповіла я їм. – Вирішила. Зайдемо в магазин, візьмемо пакетик, зберемо і викинемо.
– Збереш і викинеш! – точно поправила Маша.
– Добре, зберу і викину.
На місці засмічення було вже кілька варіантів відходів.
– Які наші?
– Мам, вистачить, – морщачи ніс сказала Маша. – Ходімо вже звідси.
Я швидко зібрала всі відходи, відкривши очі, викинула в найближчу смітник. Діти уважно спостерігали за моїми діями, а потім все побачене в деталях розповіли бабусі і дідуся. Згадали пакетик, пляшку, кішку, будинок, машину, вулицю, собаку у вікні.