Нехай йде сніг! Прогулянка в Платонівському парку міста Тули
Зимові розваги: катання на лижах та ковзанах, зимова риболовля
В один прекрасний день виходиш на вулицю, а там величезні пластівці снігу літають в повітрі, немов чарівні, і вкривають все білим килимом, немов у казці.
Сніг йшов без кінця, час від часу густіше й сильніше. Вітер іноді стихав, і тоді сніг починав прямо, повільно, великими клаптями опускатися на землю. Сніжинки падали на обличчя, руки й за комір і там танули – і це було так приємно!
Дуже хочеться вийти на вулицю в таку погоду! Зимові забави роблять холодний день веселим і незабутнім. Здорово покататися на ковзанах, пройтися на лижах, з’їхати з гірки на “ватрушках”, пограти в сніжки, зліпити сніговика і порибалити далеко від міської суєти.
Риболовля – дивна річ! Навіть в сильний мороз та негода – це хобі величезної кількості людей у всьому світі. В риболовлі люди шукають віддушину, удачу і щастя. Загалом, навіть без риби було б добре. Відпочити і “відвести душу”. Але риба клювала так, що тільки встигай смикати!
Зима дає можливість кожному спробувати себе в ролі скульптора, архітектора або художника. В цей час зі снігу можна ліпити фігурки будь-якого звіра, гігантської комахи, казкового героя, побудувати будь палац або фортеця, спорудити космічний корабель, будь-яку саму фантастичну річ, зробити снігову бабу.
Ми в Платонівському парку. Дивовижний куточок природи, прекрасний у всі пори року. Це – відоме і улюблене багатьма туляками місце далеко від міської суєти. Пагорби, ліс, ставок — все це робить парк унікальним місцем для відпочинку. Тут ніби інший світ, і ніякого шуму.
Платонівський ліс (парком його стали називати зовсім недавно) був заснований купцем першої гільдії Гнатом Платоновим. Він викупив цю територію, посадив дерева, облаштував три ставки, у яких розводив коропів та іншу рибу.
За радянських часів тут розташовувалася військова частина. Потім намагалися відродити Платонівський ліс, але нічого не вийшло: мелколесье, сухостій і повалені вітром дерева місцями перетворилися в непрохідну гущавину, а ставок став схожим на болото.
Реклама
Платонівський парк останнім часом дуже змінився. Навколо великого ставу тягнеться пішохідна доріжка загальною протяжністю 1,1 км З’явилася ще одна дивовижна ротонда навпроти вже існуючої. Встановили лавки та огорожі декоративні. Впорядкували джерело і ставок.
Створюється таке відчуття, що знаходишся не в Тулі, а десь під Пітером. Це місце чудово для роздумів і романтичних побачень. Життя тут не кипить, а тече розмірено.
З настанням морозів лід на Платонівському ставку став товстим. По такому льоду, по замерзлій воді можна не тільки ходити і кататися на ковзанах, але і їздити на коні і навіть на машині.
Добре пробігти по лижні вздовж узлісся або скотитись з крутої гори, що вітер у вухах свистить!
Якщо уважно подивитися на сніг після снігопаду, можна побачити різні сліди. Легко запам’ятати беличий почерк. Чотири лапки чітко відображаються на снігу. Попереду відбиток двох великих задніх лапок, ззаду двох менших – передніх. Іноді пухнастий хвіст білок теж залишає свій слід. Заєць так само, як і білка, заносить задні ноги далеко вперед. Від них на снігу залишаються ямки більшого розміру, ніж від передніх лап.
В цей день в парку, крім голубів і горобців, ми бачили синиць, поползня, білок, воробйов. Червоніють на горобині вцілілі ягоди. Їх вже точно не пропустить пролітає зграйка красивих свиристелей, всі обклює. З веселим вереском пролітають синиці, розсипаються по гілочках, починають крутитися на них. А з синицями та строкатий дятел. Серед дерев іноді можна помітити красиву сойку. На стирчать з-під снігу голівках будяків іноді сидять щиглики. Птахи шукають корм.
Пам’ятаєте пісню “Let it snow” у виконанні Френка Сінатри? Назва пісні перекладається як “Нехай йде сніг!”, хоча написана вона в спекотний липневий день. Ця “зимова” пісня популярна вже понад півстоліття. Є в ній такі слова: “Схоже, що снігопад і не збирається припинятися… Як мені не хочеться виходити в цю заметіль. Нехай йде сніг! Хуртовина не стихає, але навіщо турбуватися про це, коли в будинку тепло і добре?” Іноземцям в мороз і снігопад посидіти вдома, погрітися біля каміна. А нам у таку погоду – скоріше б на вулицю прогулятися на свіжому повітрі, покататися на санках і лижах і пограти в сніжки.
Сяє, скрипить і хрумтить під ногами білий сніг. Навколо велична тиша, спокій і крижане мовчання. Хороша російська зима з її тріскучими морозами і снігопадами!