Жіноча освіта в Росії
Сьогодні для жінок в Росії майже немає перешкод до отримання бажаної освіти. Їх приймають навіть у льотні та військові училища. Але так було далеко не завжди.
Панянки і селянки
З навчанням дівчаток грамоті проблем не було ще в Стародавній Русі. Нарівні з хлопчиками їх брали в школи. Причому навчання було спільним для дітей обох статей, навіть у містах. При Петра I вперше з’явилися спеціальні школи для дівчаток при монастирях, але в основному вони представляли собою притулки для сиріт.
У знатних родинах дівчаток часом навчали не тільки читати і писати, але ще й церковної грамоти, математики, історії, географії. Юних дівчат вчили грати, танцювати, вишивати, вивчали з ними правила етикету. Але така традиція стала формуватися вже в петровську епоху.
У селах і селах селяни нерідко зовсім не віддавали дочок у школу, або забирали їх звідти після двох-трьох років навчання, так як вважали, що допомога по дому важливіше освіти.
Інститути та училища
Але до XVIII століття середньостатистичній жінці фактично було доступно тільки початкову освіту. Правда, при Єлизаветі Петрівні були засновані акушерські школи. Все змінилося в 1764 р., коли за розпорядженням імператриці Катерини II в Санкт-Петербурзі був відкритий Смольний інститут (тоді він називався Виховним суспільством благородних дівиць). Хоча туди приймали тільки дівчаток з дворянських сімей, при ньому організували ще й училище для дівчат міщанського звання.
При Олександрі I жіночі середні освітні заклади стали відкриватися і в інших російських містах. Там давали початкові знання з усіх предметів, навчали іноземним мовам та етикету. Установи поділялися за становим принципом: представниці знатних сімей навчалися в інститутах і гімназіях, дівчатка з сімей простіше йшли до училища. В училищах 2-го розряду програма була розрахована всього на три роки, в училищах 1-го розряду – на шість років. Поширилися також приватні жіночі пансіони, рівень знань яких, однак, залишав бажати кращого.
У 1858 р. з ініціативи відомого російського педагога Н.А. Вышнеградского при Павлівському інституті було відкрито Маріїнське жіноче училище – перше з жіночих середніх навчальних закладів для представниць всіх соціальних верств.
Інший відомий педагог і письменник, К. Д. Ушинський, будучи викладачем Смольного інституту, намагався розширити програму навчання, але це довелося не до душі владі: жінок як і раніше не вважали повноправною частиною суспільства, їм пропонувалося в першу чергу виходити заміж і народжувати дітей, а для цього не потрібні великі знання.
Від курсів до університетів
Якщо жінка в Росії ще могла розраховувати на середню освіту, то про вищу спочатку і мови не йшло. Навіть знаменитої Софії Ковалевської довелося їхати вчитися за кордон: незважаючи на видатні математичні здібності, ні один російський університет її так і не взяли.
У 1859 р., однак, було зроблено послаблення: жінкам дозволили бути присутнім на університетських лекціях в якості вольнослушательниц. Згодом з ініціативи представників російської інтелігенції, зокрема, фізіолога В. М. Сєченова і хіміка Менделєєва Д. І., почали відкриватися і вищі жіночі освітні курси. Тих, хто там навчався, називали курсистками. Особливо популярні були курси в. І. Герье, відкрилися в Москві в 1872 р. і мали історико-філологічну спрямованість. У Санкт-Петербурзі при Медико-хірургічній Академії були відкриті Вищі жіночі медичні курси, в 1878 р. – Бестужевські курси, в 1889 р. – жіночі курси нових мов М. М. Бобрищевой-Пушкіної, в 1906 р. – Вищі Жіночі історико-літературні курси Н.П. Раєва. Але все ж рівень знань, які давали на жіночих курсах, не дотягував до університетського.
Поступово «передовим» віянням вдавалося долати відсталість влади. У 1903 р. в Санкт-Петербурзі відкрився перший вищий педагогічний інститут для жінок. У 1910 р. – вищі жіночі юридичні курси. І тільки в 1911 р. був виданий закон, за яким жінки отримували право навчатися в університетах.
Правда, у Фінляндії, яка тоді була частиною Російської імперії, з 1871 р. жінкам було дозволено вступати в Гельсингфорсский університет, де вони навчалися на історико-філологічному, фізико-математичному та медичному факультетах.
Справжнім благом для жіночої освіти стала Жовтнева революція 1917 р. Більшовики пропагували повна рівноправність чоловіків і жінок. Відтепер представниці прекрасної статі мали нагоду не лише навчатися в російських вузах, але і викладати, захищати дисертації, отримувати звання професорів… Шлях до вершин освіти для представниць прекрасної статі був відкритий.
Джерело