17-річна дівчина самотужки виростила п’ятеро братів і сестер
Їхні батьки померли від раку — спершу мати, а через кілька років і батько.
Саманта, її четверо сестер і брат.
Велика, міцна, дружна сім’я Родрігес перестала існувати в одну мить. У 2013 році захворіла мама Ліза. Кілька обстежень — і діагноз, як грім з ясного неба: рак шийки матки.
«Я так і не встигла сказати їй, як я люблю її, як мені страшно, що її не стане. Я тоді була зовсім дитиною, все тримала в собі, хоч і було важко», — на очі Саманти навертаються сльози. Після смерті мами пройшло вже 7 років, але біль досі не вщухла. І вщухне чи?
П’ятеро братів та сестер Саманти маму пам’ятають погано. Всі вони набагато молодше своєї старшої сестрички. Але смерть папи запам’ятали все: через три роки після того, як мами не стало, у глави сімейства теж діагностували рак. Тільки іншого виду — лімфома. Саманта тоді кинула школу, щоб доглядати за смертельно хворим батьком. Коли тато помер, шестеро дітей осиротіли.
Їх чекала незавидна доля: всім братам і сестрам належало відправитися в притулок. Але Саманта вирішила, що ні за що цього не допустить.
«Мені було всього 17. Але ж то мої брати і сестри, вони зовсім діти. Вони вразливі, беззахисні, їм потрібно, щоб хтось дорослий подбав про них. І я стала цим дорослим», — каже дівчина.
Саманта — друга зліва.
Мілагрос, Бренду, Майкл, Белла, Дестіні — їм було тоді від 2 до 12 років. У них, правда, залишилася бабуся, але їй вже під 80, куди їй возитися з такою оравою дітвори.
Саманта робила все, що робив би на його місці будь-який дорослий: годувала, одягала, відводила до школи, возила в поліклініку і на секції, допомагала робити домашню роботу і оплачувала рахунки.
«Ми отримували допомогу після смерті батьків, а я влаштувалася офіціанткою на неповний робочий день. Дещо як нам вдавалося зводити кінці з кінцями», — каже дівчина.
З часом все устаканилось: Саманта навіть змогла повернутися в школу, а потім і поступити в коледж на заочне відділення.
«Серед моїх знайомих немає нікого, хто вчився б у коледжі. Тому мені було важко. Але я зрозуміла, що хочу показати приклад дітям, щоб вони зрозуміли, що треба вчитися, закінчити школу і отримати диплом, щоб стати успішними. Це додавало мені сил», — посміхається вона.
Саманта зізнається: вона дуже часто згадувала маму, намагаючись бути схожою на неї, піклуючись про дітей. А діти називала її «мама-тато». Адже вона замінила їм обох батьків.
«Матеріальні речі не так вже й важливі. Їх легко можна втратити. А от сім’я, любов і підтримка — це по-справжньому важливо, — знизує плечима дівчина. — Я щаслива бути поруч з сім’єю. Поруч з ними я — на своєму місці».
Опитування
А у вас велика сім’я?
Звичайна: я, мама і тато, бабусі, дідусі. Своїх дітей поки немає.%У мене одна дитина, більше не плануємо. %У мене одна дитина, хочу народити ще. %У нас двоє дітей. %У нас більше двох дітей. І сім’я велика правда. %
Джерело