Таємний світ Рене Маргритта
Бельгійського художника Рене Франсуа Гислена Магрітта (1898-1967) називають одним з найзагадковіших митців ХХ ст. Справа не в тому, що він малював якісь фантастичні сюжети, таких художників чимало, а в тому, що він мав звичку дивитися на звичайний, реальний світ з якоюсь «позамежної» точки зору.
Враження дитинства
Магрітт з’явився на світ у містечку Лессіне провінції Ено. Він був старшим із трьох синів. Його батько, Леопольд Магрітт, торгував тканинами, мати, Регіна, була за професією модисткою.
Сім’я декілька разів переїжджала з місця на місце. Коли вони жили в Суаньи у бабусі по батьківській лінії, Рене з подружкою часто грали на занедбаному цвинтарі, де їм іноді зустрічався відомий живописець Леон Хьюгенс, малює цвинтарні алеї. Це, можливо, стало одним з найяскравіших вражень, що вплинули на майбутнього художника.
Коли хлопчикові виповнилося 13 років, його мати Регіна втопилася у річці Самбр. Швидше за все, сімейна трагедія теж впливала на творчість Рене, і він сам це згодом визнавав.
Малювати Магрітт почав приблизно в 16 років. Першою його роботою стало зображення коней, вибігали з палаючої стайні. У жовтні 1915 р. юнак кинув школу, щоб зайнятися живописом. Він переїхав до Брюсселя, де почав відвідувати вільним слухачем Академії витончених мистецтв. Але навчання не захоплювала його, і незабаром Рене закинув заняття. Удвох з абстракціоністом і поетом П’єр-Луїзом Флоке він орендував студію і через якийсь час став своїм в колах європейської богеми. З 1919 р. художник почав показувати публіці свої роботи.
Незбагненність світу
Творчість Магрітта відносять до сюрреалізму, хоча це вельми умовно. «Світ хоч і реальний, але незбагненний, – писав він. – Основа його – часто не та, якою бачиться». Так, на картині «Ящик Пандори» (1951)
символом ілюзій і спокус сучасного міста є біла троянда на бруківці. На картині «Закохані» (1928)
голови у цілуються пари закутані тканиною, особи теж закриті. Вони не бачать ні один одного, ні іншого світу, вони поглинені власними почуттями.
Ось відома робота Магрітта – «Голконда» (1953).
Над міськими будинками небо, а з нього, як дощові краплі, що стікають вниз люди – великі і маленькі. Краплі води схожі один на одного, але в той же час в назві «Голконда» криється інша ідея. «Голконда» – це назва самого великого і знаменитого індійського діамантового родовища. На перший погляд всі городяни схожі один з одним, але насправді кожен з них унікальний. Як написав про творчість Магрітта один з дослідників, «мова йде не про подвійний ілюзії – але про підтримку надихаючої сили духовної сутності предмета».
Адам і яблуко
Мабуть, найвідоміша з робіт Магрітта – «Син людський» (1964).
Вважається, що це автопортрет. Чоловік у пальті й капелюсі-казанку стоїть біля стіни, за якою видніється море і не те похмуре небо, не те що піднімається догори дим. Обличчя майже повністю закриває мінливе перед героєм зелене яблуко.
Як вважають дослідники творчості Магрітта, основна ідея твору така: сучасні чоловіки все одно продовжують залишатися нащадками біблійного Адама і піддаються тим же земним спокусам. Сюжет та образи картини, до речі, не раз використовувалися згодом в рекламі, кінематографі та інших сферах, пов’язаних з творчістю.
Тут пройшла фея…
Але були в Магрітта і справжні містичні прозріння. Так, у 1952 р. він написав невеличке полотно. На ньому зображені дві свічки в кручених металевих свічниках. Ліва майже догоріла і оплавилась, права ж зігнулася практично під прямим кутом, мабуть, під дією сильного пориву вітру або навіть цього урагану, який не тільки зігнув підсвічник зі свічкою, але і зробив у стіні велику рвану дірку… Звідки ж взявся цей ураган? Розгадка – у назві картини – «Мелюзина». Це ім’я феї з знаменитої п’єси Моріса Метерлінка «Синій птах». Виходить, вона була тут, у цій кімнаті, пройшла крізь неї у свій світ, і те, що ми бачимо, це лише наслідки її чарівного візиту… Що якщо і інші духи так само проходять крізь наш світ, а ми помічаємо тільки дивні сліди, які вони залишають після себе?
«Я взяв собі <…> орієнтир <…> — магічне в
мистецтво, з яким я зустрівся, будучи ще дитиною», – зізнався художник якось під час лекції.
Таємниця за покривалом
Ще більш загадкова картина «Вітальня Бога» (1948).
У центрі – добротний двоповерховий будинок. Над його дахом світить місяць, на землі сонячні промені. Праворуч дерева зеленіють молодий і вже літньої пишним листям, зліва – червоніють осіннім листям, а позаду виблискують морозним інеєм. Перед будинком – маленький чоловічок зі старим валізою. Прийшла пора відпочити у Вітальні Бога, де одночасно стоять день і ніч, і всі часи року, де для кожного знайдеться притулок…
Магрітт спробував відкрити для нас завісу, за якою приховано справжнє єство світу. «Таємниче вікно
відкриється, якщо захоче сама, – написав він якось одного. – Треба тільки завжди бути до цього готовим. Адже за будь-яким покривалом може бути своя таємниця».
Джерело