«Ми зі свекрухою завагітніли одночасно. Їй 48 років»
Такого повороту подій у своїй родині читачка Wday.ru точно не очікувала. І тепер не знає, як їй позбутися від нав’язаної «сестрички».
Ми зі свекрухою останні два з половиною роки живемо всі разом. Ні, я і чоловік ні в якому разі не утриманці, але все ж з’їхалися після смерті свекра. По-перше, щоб мамі було не так важко, по-друге, щоб швидше накопичити на власне житло. Тепер те, що платили за оренду, відкладаємо для внеску на іпотеку. І все було прекрасно, поки…
Чотири місяці тому як грім серед ясного неба: свекруха заявляє, що вагітна. Вона жінка доглянута, красива, її 48 років їй, звичайно, не даси. Так що наявність у неї інтимного життя мене в принципі не дивує.
А тепер починаються суцільні «але»!
По-перше, папи у малюка немає. Батько мого чоловіка помер три роки тому: інфаркт. Так що ця вагітність — «командировочная». Свекруха, може, і знає, хто батько, але ім’я не називає. Каже, що його це не стосується.
По-друге, вік. Вибачте, але народжувати під полтинник?! Так, я знаю, що сьогодні це нормальна практика і добре, звичайно, що організм все ще працює як годинник. Однак не факт, що дитина з’явиться на світ здоровим. Всім же відомо: чим старше породілля, тим більше ризиків генетичних відхилень. А якщо з нею самою щось трапиться, кому доведеться ростити малюка?
По-третє, фінанси. Зараз вона добре заробляє, але зовсім не вміє збирати. Тому заощаджень у неї точно немає — що буде, коли піде в декрет?
Ви не подумайте, що це я — така сволота-невістка. Чоловік від ситуації теж в тихому шоці. Уявіть, у 26 років при померлого батька отримати новонароджену сестричку.
Ми намагалися з нею поговорити. Вона лише віджартовується.
— Пенсійний вік підвищили, значить, і репродуктивний теж.
І впевнено заявила:
— Ви ж мені допоможете. І хворіти навіть не страшно, знаю, що ви дівчинку не кинете. Своїх дітей поки немає, понянчитесь з сестричкою.
Ну взагалі-то ми розраховували, навпаки, що бабуся буде панькатися з онуками. Тим більше що через два місяці після неї і я завагітніла. Так вона тепер знаєте що придумала?
— Вдало, — каже, — вийшло. Я піду в декрет на пару місяців, поки ти не народиш. А потім повернуся на роботу, а ти за двома присмотришь. Сподіваюся, у тебе молока на двох вистачить.
І знову жартує: мовляв, тітонька племіннику ще й молочною сестрою буде.
Що?! Якщо б я хотіла працювати нянькою, я б, напевно, влаштувалася на цю роботу. У нас з чоловіком перший дитина – бажаний, жаданий. Мені не потрібні інші немовлята в доважок. Я не відчуваю до майбутньої «золовке» ніяких родинних почуттів, не розумію цієї дурощів — народити майже в 50. І вже точно не збираюся годувати своєю груддю чужих дітей.
Зараз я хочу тільки одного – щоб вона залишила нас у спокої. Але при цьому відчуваю почуття провини, все-таки це мати чоловіка, та й дитина не винен, що вона така. У магазині я навіть поглядаю на коляски для двійні, щоб возити на прогулянку обох малюків. І прекрасно розумію, що в результаті маля все одно велику частину часу буде моєю турботою. Я вже навіть думала про те, щоб поки не брати іпотеку і знову знімати квартиру. Але тепер вже виїхати від глибоко вагітної свекрухи у віці мені здається свинством. А що б ви зробили на моєму місці?