Народити, щоб заробити: чому я проти дитячих допомог
Наш колумніст Любов Висоцька впевнена: фінансова допомога від держави потрібна, але не в нинішньому форматі.
У Альону Водонаєву, яка заявила, що зараз «всяке бидло» буде народжувати за обіцяний мільйон, не плюнув тільки ледачий. А я згадала, як колись, років 15 тому, працювала в соціальному таборі для дітей з неблагополучних сімей.
У мене в загоні було шестеро дітей з однієї сім’ї. Погодки. Все — з діагнозом. Селищні лікарі практично не дивлячись подмахивали довідку, що у малюків олігофренія. Батьки радісно оформляли чергове допомога і так само радісно спускали його зрозуміло на що. Мені здавалося, що ніякої олігофренії у дітей немає. Просто вони ростуть як трава в полі. Харчувалися вони настільки погано, що замість волосся у них на головах була якась мишача шерстка. Дві дівчинки носили по черзі один перуку на двох. Хлопчики питаннями краси не морочилися.
При найменшій можливості ці діти намагалися взяти за руку, притулитись, просто терлися ближче. Їм не вистачало всього — не тільки їжі, не тільки уваги, взагалі хоч натяку на відчуття, що на них хоч комусь не плювати. Страшно уявити, що було б, якщо б перед цими батьками замаячив обіцяний зараз мільйон. Та плюс допомоги по багатодітності, та на кожну дитину — по інвалідності…
В голові туман
Але маргінальні батьки — тільки одна сторона медалі. Є й інша. Усім своїм серцем Я впевнена, що вирушати в пологовий будинок треба за бажаним малюком, а не за виплатами по іпотеці. І я не перебільшую: одна моя знайома зараз активно планує третього малюка саме для того, щоб отримати ці нещасні 450 тисяч рублів на іпотеку. Як вони будуть далі жити з трьома дітьми у двокімнатній квартирі, вона не думає. На що — теж. Мовляв, держава допоможе.
Ще одна сім’я планує другого, щоб були гроші на освіту старшому. Він як раз підріс, десять років хлопчині, можна і молодшого заводити.
Я починаю здогадуватися, звідки в школах і садках беруться батьки, свято вірять: вони зробили послугу державі, що народили, тепер вчіть, забезпечуйте, виховуйте.
Здається, що обіцяна сума з шістьма нулями туманит розум і люди вже не дуже розуміють, що одноразові виплати і допомоги закінчаться, а дитина залишиться. При цьому дохід в сім’ї на деякий час зменшиться, а витрати зростуть, причому не на рік і не на два.
Поспішиш — грошей не отримаєш
«Чим ми гірші? — раз за разом задається питанням моя приятелька Наталка. — Тим, що стали батьками на півроку раніше?»
В засмучених почуттях Наташа перебуває вже другий тиждень — якраз після «дитячого» послання президента. Її донька (перша дитина, ага) з’явилася на світ минулого літа. А в середині січня глава держави розповів про 460 тисяч за первістка, народженого або безпосередньо після 1 січня 2020 року.
Схожі емоції зараз відчувають десятки тисяч батьків. У Новосибірську мами навіть підписують петицію, в якій просять поширити виплати капіталу хоча б на первістків, які народилися минулої осені.
Можна скільки завгодно говорити, що заздрість — погане почуття. Тільки вона тут ні при чому, втім, як і моральне каліцтво, в якому зараз звинувачують тих, хто відмовляється радіти новим правилам. Діти, що народилися в 2019-му, 2018-му, 2017-му і раніше, нічим не відрізняються від малюків, що з’явилися на світ на початку 20-х. Їм точно так само потрібно здобувати освіту, їх батькам — поліпшувати житлові умови і так далі за списком того, на що можна витратити материнський капітал. Але тепер єдина для них можливість отримати вагому допомогу від держави — народити другого, а то й третього.
Системна помилка
Так що Так, я проти посібників в тому вигляді, в якому вони зараз існують. Держава повинна допомагати, з цим ніхто не сперечається — не дарма ж ми податки все життя платимо. Але разовими виплатами ситуацію, на мій погляд, не виправити. О’кей, 450 тисяч рублів, вагомо. Однак у перший рік життя дитини витратите на нього не менше 200 тисяч. А потім? Потім молода мама не завжди може повернутися на роботу після декрету співробітниць ніхто не жалує, а то і підприємство збанкрутує до того часу, завжди є ризик залишитися без роботи із-за нестабільності в економіці. Житло коштує захмарних грошей, навіть зовсім крихітне. А адже ще лікувати, одягати, освіта дати якимось чином треба.
Буде у сім’ї упевненість, що в найближчому майбутньому все буде в порядку, що вистачить грошей нагодувати, одягнути і взути дітей, без нервування віддати їх в школу, садочок та отримати медичну допомогу — ось тоді дійсно підвищиться народжуваність. Без всяких капіталів.