Як образи на маму впливають на стосунки з чоловіком
Психолог розповіла, які психологічні травми може завдати батько.
Материнська фігура і сформувалися з дитинства деструктивні патерни відносин з нею проявляються у всіх аспектах нашого життя.
Мати продовжує впливати на вже доросле життя дитини. Але чому?
Тетяна Сальвони
Психологія
Психолог і письменник, автор роману «БлудниZа»
Зв’язок «мати — дитина» — це перші стосунки в житті людини. І якщо вони будуються за майже здоровому сценарієм, то і психіка формується майже здорова, і захисні механізми виробляються здорові. Але це відбувається вкрай рідко (на жаль, наші мами теж суцільно травмовані, але при цьому можливості ходити на психотерапію у них не було на момент нашого народження), більшість з нас сформували нездорові способи захисту і реакції.
А ще у нас багато незавершених ситуацій саме в стосунках з мамою, де наша психіка застигла в точці найвищої болю, страху, образи або сорому. Тому що дитина все зараховує на рахунок материнської постаті.
Бігла дівчинка, вдарилася об кут ліжка. Їй боляче, і вона кричить на маму в образі, ніби мама винна. Якщо мама поставиться до цього правильно, пожаліє, розрадить, подує на місце забитого, то скоро дівчинка вже про все забуде і також продовжить грати, для неї цей епізод стане просто дрібним стресом. А якщо мама почне виправдовуватися, кричати, звинувачувати доньку, що сама винна, сама вдарилася, то психіку дівчинки в цей момент блокують безсилля і біль від того, що її не розуміють, не підтримують у важкий момент фізичного болю, плюс образа і злість. І все це фіксується в психіці, формуючи якусь нездорову захист. Яку саме, вибере психіка в залежності від конкретної ситуації.
Але головне, що почне формуватися установка про те, що не можна довіряти нікому (якщо вже найближчої — мамі — не можна), беззахисність, войовничість і почуття самотності перед світом.
А ситуація перетворюється на незакінчену, яку психіка тільки і чекає моменту закінчити, коли складуться сприятливі обставини. Я взяла просту побутову і легку ситуацію для прикладу. Звичайно, у дитинстві в багатьох було маса і більш страшних ситуацій, які ось так само підвисають, при цьому формуючи спотворену картину світу. А головне, залишаючи незагойні рани, які гнояться усіма цими деструктивними, але логічними почуттями.
У психології є таке поняття — «проекція». Коли дівчина вступає у серйозні любовні відносини, шлюб, коли чоловік стає їй самим близьким і рідним людиною, то незабаром на стадії безпеки вона починає з ним відігравати всі ці підвішені ситуації з дитинства.
Вона як би проектує на нього образ мами саме з дитинства, а він немов би неусвідомлено їй підігрує. Травмуючі ситуації з дитинства раптом в іншій формі, але з схожим змістом раптом проявляються в сімейному житті. Але ось тут вже, що цікаво, дівчинка починає вести себе інакше. Коли вона була маленька, її це парализовывало. А у відносинах з чоловіком в такій же ситуації вона у що б то не стало прагне перемогти. Тобто та не вона сама, а її травмована частина хоче вийти переможцем в цей раз.
Сварки можуть початися як сніжний ком і навіть призвести до розлучення. Ні, не з вини дівчини. І не з вини чоловіка. І не з вини її матері.
В даному випадку корисніше прибрати взагалі контекст провини. Тому що коли починаються ось такі схожі на судовий розгляд пересуди «хто більше винен», то закінчуються людські відносини.
Простіше починати з себе. Йти і лікувати старі рани, усвідомити свої дитячі образи. Адже вони важливі і цінні, вони просто хочуть бути побаченими, а від них часто відмахуються як від настирливої мухи і знецінюють. З психологом потрібно в спокійній обстановці розібрати, якої шкоди твоїй психіці було завдано хворий маминої частиною. Адже у мами є і здорова частина, це усвідомлення теж гріє. І допомагає пробачити образи, відпустити деструктив з душі. І стосунки з чоловіком налагоджуються. Тобто сварки бувають, але двоє з’ясовують вже свої особисті реальні стосунки чоловіка і жінки, а не стосунки з проекцією мами.