А були колись і сніжні зими
Зимові вихідні: чистимо сніг, топимо лазню і заряджаємося гарним настроєм
КОНКУРСИ >> Конкурс оповідань “Зимові розваги”
Сніг йшов, не перестаючи, вже котра година. Після значного перепаду температур дерева в саду вкрилися таким шаром снігу, що здавалося: ще трохи, і гілки обломятся. На землю, згущаючи, опустилися ранні фіолетові сутінки.
— Ех, і робітка завтра належить нам! — сказав чоловік, глянувши у вікно.
— Яка невимовна краса! — не втримавшись від захвату, я схопила одяг і вискочила на вулицю. Слідом за мною, прихопивши фотоапарат, вибіг чоловік.
Тиша оглушала… Сніг летів і летів, не звертаючи уваги ні на спалахи фотоапарата, ні на двох диваків, що стояли під вуличним ліхтарем і нерозумно усміхнених…
— Збирайся, сніг навколо будинку йдемо чистити! — чоловік розбудив ні світ, ні зоря, стягнувши з мене ковдру і чмокнув у щоку.
— А можна це зробити без моєї участі?! Сьогодні субота, можу собі дозволити трохи довше повалятися в ліжку.
— В такому разі з мене сніданок, — хитрує чоловік.
Я охоче погоджуюсь, бо не горю бажанням стояти біля плити:
— Ти кого завгодно уболтаешь.
Форма одягу — за обставинами! Валянки, рукавиці, шапка-вушанка… Легкий ранковий морозець помітно бадьорить. Весь сон як рукою зняло!
— Ворушися! — покрикує чоловік. — До бані ще не пробилися!
— Що я, руда, чи що? Яка лазня? Тут за тиждень не впоратися!
Але лопату все-таки беру в руки. Ех, разыграйся, молодецька кров! Ну, щодо “молодечої” я приврала, хоча свіжий вигляд і рум’янець — на особа. Вірніше на обличчі!
— Уф! — отираю рукавичкою піт, тонкими цівками стікає з-під шапки. — Здається, перемога! До лазні все-таки пробилися.
— Пора заряджати лазню, — посміхається чоловік. — Сьогодні твоя черга, а я йду чистити сніг біля хвіртки. Йде?
— Гаразд.
Я покірно йду в дровянік, набираю поліна — березові, дубові…
— Не шкодуй дрівець-то! — командує чоловік.
Про це можна було б не нагадувати — ми обидва любимо жарку лазню. Таку, щоб сильний дух валив з ніг, і щоб вуха згорталися в трубочку… І щоб кам’янка сичала, як розлючена змія, від потрапив на неї трав’яного настою.
— І віничок міцніше вибери! — кричить чоловік. — Дубовий!
Біда з ним! Яка ж лазня без віника, їй-богу? Несу березовий, з вкрапленнями гілок кропиви, віник для себе і дубовий — для чоловіка. Такими віником паритися — мало не здасться. І розжене кров, і суглоби підлікує.
Лазня топиться, стежки навколо будинку прокладені, але заходити в задушливе приміщення не хочеться.
— Давай гойдалки відкопали! — у мене наче відкрилося друге дихання. — Пам’ятаєш, як на Новий рік каталися? Класно було!
— Так це на Новий рік. Після шампанського чого тільки не зробиш!
Ех, довелося ностальгувати одного… Так, Новий рік залишив незабутні враження: іскристе, відкрите і випите прямо на морозному повітрі шампанське, аромат мандаринів, катання на гойдалках, шашлик, приємна компанія…
А ось, до речі, і наш мангал, який паровоз… Не підкинути чи по старій пам’яті вуглинку в топку?
Нічого не вийшло! З’явився перший безквитковий пасажир… Вірніше, пасажирка по імені Дуняша. Дуня вирішила, що прийшла пора відправитися в далекий шлях, ближче до тепла. Що ж, так тому і бути, купуй, Дуняшка, квиток!
Банька топиться, кішка поїхала… Чогось все ж не вистачає для повноти відчуттів.
— Чаю хочеш? — пропонує чоловік.
— Хочу, тільки додому не хочеться.
— А ми прямо тут чай зметикуємо.
— А хіба так можна? — я сильно в цьому сумніваюся.
— Сьогодні все можна! — самовпевнено відповідає він і накриває галявину прямо на снігу.
Боже, добре-то як! В приємних клопотах субота пролетіла непомітно, немов і не бувало. Думала, в неділю висплюся — ан немає! Чоловік знову не дав поніжитися в ліжку.
— Чого ти мене знову в таку рань підняв? — обурено виговорюю спросоння.
— Поїхали кататися. Погода диво як хороша!
— А куди поїдемо?
— В найближчий ліс, за мандаринами!
— За мандаринами? В ліс? Поїхали!
Я покірно йду одягатися. Кажуть, урожай мандаринів в цьому році — неймовірний!
Ось і пролетіли вихідні. Можна з чистою совістю сказати, що вони вдалися. Вечір напередодні робочого тижня повинен пройти тихо. Саме час зайнятися улюбленою справою!
Дістаю заготовлену навесні бересту, необхідні інструменти, і… Від берести виходить неймовірний світ і відчутне тепло. Що вийде цього разу? Ось вона, моя Жар-Птиця! Сама прилетіла і сіла на долоню.
А понеділок — він і в місті понеділок! Як би його скрасити, створити настрій на весь день? І щоб з мінімальними витратами?
— Ти на роботу сьогодні йдеш? — невдоволено запитує чоловік. — Будильник взагалі-то давно продзвенів.
— Що я, руда, чи що? — відповідаю з викликом і прямую до шафі. — Так, що б сьогодні таке-таке надіти, під настрій? Ага! Саме те, що треба! Будемо епатувати публіку.
Кажуть, що рудим щастить. Це правда! Незважаючи на понеділок…
Втім, якщо ти щасливий, і якщо колір твого волосся не рудий, а, наприклад, фіолетовий, то навіть понеділок (як і будь-який інший день тижня) буде твоїм. Варто тільки сильно захотіти!